Любко Дереш - Архе

Терезка пробіглася поглядом вздовж вулиці, але нунція не помітила. Барига працював на свій ризик. Похвально. Чи, може, нунцій — то самурайчик на лавочці?

Компашка затихла. Поглядами вони ловили кроки торгаша. Хлопчина кілька разів силкувався піднятися, але щораз безсило осідав, ніяковів і напружувався. Дівчата стали гнати його в шию. На штивних ногах той піднявся і послідував за штовхачем. Терезка витягла з наплечника жовту пляшечку, сплюнула туди «воду тиші», витерла рукою губи й вийшла з тіні. (На сонці спека.) Коли молодик у береті прочовгав повз, Терезка впала йому на хвіст.

— Плаз зз ззз зз зма плазма плазма плазма плазма… — нашіптував молодик. Раптом він гикнув, здригнувся і на ходу глянув через плече.

Терезка, підлаштовуючи крок, спитала:

— Скільки флакон…?

Молодик сповільнився — Терезка теж. Він знову гикнув, роззирнувся і примружив очі. Мружити очі — найперша ознака битого архемана.

— Десятка.

— Це на скільки раз? Юнак розгледівся по боках і поправив окуляри.

— А ти шо, не крапала? — не допетрав той і пляцнув себе по лобі: — Ну й дурень! Якби крапала, не питала би…

— То скільки?

— У флаконі десять порцій. По двадцять крапель на око.

Якщо гарно оком розкрутити, то в’ючить [8] Бути нав’юченим, в’ючити (син.: печеніжити, щурити, грицати, пацючити) — перебувати у стані зміцненої (посиленої) свідомості, як правило, внаслідок вживання офтальмологічних психоделіків; для опису нав’язливих інтоксикацій, викликаних барбітуратами, транквілізаторами, психотропами використовують більш влучне дієслово «марамулити». На певній стадії одурманення дієслово «марамулити» по відношенню до «мармулядити» стає антонімічним. Рос. сурж. аналог: ковбасити. (за: А. М. Давихам, неопубл.). десь години три.

Юнак знову сторожко озирнувся і гикнув утретє.

Помружився. Помітно було, як очі спіймали нового клієнта.

Самурайський Хвіст ніяково оглядався назад, шукаючи підтримки серед дівчаток. Крапляр глянув поверх Терезки, зненацька здер із голови берета і шмигонув у найближчу браму.

Терезка знизала плечима і послідувала за баригою. У під’їзді було по ранковому прохолодно і темно. Пахло гливами. З за спини долинули кроки хлопаки.

Хлопчур зайшов у під’їзд, зміряв Терезку поглядом.

Подивився на сходи догори і спитав:

— Де він?

Терезка вдала, ніби не знає, о цо ходзі [9] У чому справа (япон.). . — Та ладно, не мнися, я тоже хочу собі закрапатись. — Хлопчина топтався з ноги на ногу. Розгублений і насуп лений, він Терезі не подобався.

Тому вона спитала першою:

— А ти вже крапав колись?

— Нє, я власне хотів попробувати, наслухався, знаєш, в себе в школі тих історій, то, виявилося, поки я екзамени здавав, тут ТАКЕ відбувалося! Кажуть, тут на краплях цілий бум тривав! А потім усі чогось узяли і покинули те діло, от, віриш, не розумію, з чого би це, то, думаю, треба й самому спробувати…

Ну, ясно. Цей, на противагу Терезі, мовчати не звик. Із підвалу вигулькнуло знекровлене від страху лице крапляра. Окуляри та берет він заховав до сумки і на дану мить нічим особливим не вирізнявся.

— Гляньте, чи там за дверима нікого немає, — сказав він. — Таких старших чоловіків… з ломиками. В оранжевих без рукавках…

Проноза з хвостиком визирнув.

— Нема?

— Чисто. А за тобою шо, погоня? — поцікавився піжон і підморгнув Терезі. Їй стало зле.

Плазматик пригласкав борідку і, мовби виправдо вуючись, мовив:

— Я ж насправді не від картелю чувак. Я так собі — підробляю самопалом… Тільки не думайте, шо я вам воду хотів продати. Крапельки супер, сорт «Мьобіус»…

— «Мебіус»?

— «Мьобіус». Ну, ви в курсах. Це тридцятипроцентний, на лідокаїні. Досі ше їх крапаю… То як, берете?

Хвилю хлопчур вирішував, дурять його чи ні. Врешті кивнув.

— А цього… «фрактала» восьмипроцентного не маєш?

— Е, братику, «фрактал» тільки під замовлення роблять.

Це ж на бромі. Гривень на сорок потягне. Елітний… Ну, то як? — торгашеві краплинами не терпілося скинути речові докази. — Будеш брати, нє?

— Один флакончик… Ой, нє, два флакони, ше один для Олі та Юлі, — хлопчина вказав вухом на двері, за якими сиділа ранкова тусня жужок. — О, слухай, а як їх крапати?

Слухай, а може, давай заприятелюємо? Мене от Бубою звати, а тебе?

— Антон.

— О, Антон! Антон… гм… Чекай чекай… то ти, може, Бронкса знаєш? Коля його звати. Колян мій друг, також «архе» колись на вулиці талкав. Знаєш? Таке волосся довге, от десь доци. Русяве таке… У чорній футболці з рибою такою.