Костянтин Москалець - Досвід коронації. Вибрані твори. Роман, повість, оповідання, есеї

З наших спільних знайомих не бачила нікого, не скажу, що дуже прагнула з ними бачитись.

Можливо, через те, що я не почувалася затишно вдома, а може, через те, що Гейсбрехт приїхав зі мною, я чулась цілий час туристкою. Зрештою, місцеві всі нас тільки так і сприймали.

Як я ще була у Києві і намагалась тебе видзвонити, говорила з твоєю мамою і вона мала мені купити банку меду, яку ти міг би передати моїм батькам. Якщо вона її не купила, то не робіть собі клопотів, не треба. Але якщо вона вже видала гроші на це, то план є простий. Ти береш мід, загортаєш його в рукопис, який, маю надію, ти вже для мене підготував (мід у «Мід»!) і 18—23 жовтня їдеш до Києва, де зустрічаєшся зі мною і всіма, з ким хочеш побачитись.

А, не забудь про чоколядку для Малковичевої Ярини. До речі, Бахус вважає, що всі люди, які пишуть книжки, називаються або Костик, або Іван Малкович, більше він ще нікого не знає (і знати не хоче), бо коли я його запитала, чи він хоче бути письменником, відповів, що ні, але, може, буде Малковичем, бо буде писати байки для дітей (Іван подарував йому Абетку, нєізгладімоє впєчатлєніє).

Хотіла би тобі багато чого написати, але саму мене вже денервує це писання-цикання. Маю надію, що ти знайдеш час зі мною побачитись у жовтні. Не думаю, що зможу їхати до тебе, буде вже зимно і не хочу тягнути Бахуса поїздом і автобусом.

До зустрічі, Андруся and Бахус, цьом.

3. Дорогий Костику, знову пишу до тебе на якомусь дивному папері, але якраз зараз маю трохи часу. Висилаю до тебе мій попередній листик, з якого ти вже де-що можеш вичитати.

Мушу признати, не так багато гарних речей за цей час, що ми не бачились, сталося. З того, що було приємне, думаю, це мій перехід по косметичках, перукарнях, склепах у Варшаві, один непоганий випад на October Fest у Мюнхені та трохи приємних прогулянок з Бахусом у Кракові, де він наразі і перебуває.

Цікаво, як правильно написати — наразі? — разом чи окремо?

Взагалі, як я подумаю, що ти, такий освідчений і мудрий, читаєш мої «дряпалки»…

Чи маю писати теж про речі, котрі були неприємні для мене? Ах, може тільки трохи. Трохи протягом цього тижня працюю як кельнерка. Все більше впевнююсь, що контакти з «публікою» можу мати чудові, але весь цей обслуховуючий персонал йде мені на нерви, атмосфера, що серед них існує, мені ніколи не відповідала. Зрештою, я рідко була обслугою, більше мене обслуговували і може тому мої «панські» звички їм діють на нерви. Наприклад, ніяк не зрозуміють, чому я не можу підняти цілого ящика пива і ще майже бігти з ним через всю кухню, яка може бути часом завбільшки концертової зальки.

Але сьогодні є «спешл» день, мене взяли працювати на якесь ексклюзивне парті, я була здивована, бо ані мови добре не знаю, ані обслуговувати, зате гарно посміхаюсь і тому працюю в гардеробі. Ти знаєш, це є направду good job, сиджу собі спокійненько, займаюсь своїми справами, а ще дістаю якісь кишенькові. Маю також пречудове місце до обсервації німецької soceeté (чи це добре написала, не пригадую вже французьку). А ще до того всього музичка грає, головне, щоб не зірвалась в якомусь моменті до танцю, знаєш мій темперамент. Ох, і чого це мені згадався твій дорогоцінний кулєґа Троцький? А, вже знаю: пам'ятаєш, як ви колись виконували балет «Несе Сара водку» під «Нектаром»? Бородатий, в окулярах, Дем по колу вів партію Сари, несучи на коромислі, тобто на фаготі, позиченому у готового фацета з оперного, дві фляшки вашої ідіотської перцівки; за Демом, як барвінок, вився Троцький, а ви з Бампером і Крішманом плескали у долоні і пропитими басами голосили: «дай хоч похмелиться». Народ умлівав.

А про що, взагалі, я хотіла тобі написати? А, про неприємні речі.

Отже…

Що там все ж таки було в тому твому романі? Якою катастрофою він закінчується?

Нещодавно виглядало на те, що мене потнуть на кавалки, відіб'ють їх і з'їдять разом зі всіма моїми флейтами, валізками і черевиками.

Правда, стосунки мої з Гейсбрехтом є дуже скомпліковані, тим більше, що ми вже три рази за останній місяць вирішували розійтись по-дружньому, але як можна все це реалізовувати, живучи в одній хаті разом?

Але виглядає на те, що все може гарно закінчитись, як я розпочну мій контракт у Ганновері від 1 листопада. А після Нового року можна буде мені щось пошукати, якусь малу квартиру, ще не знаю де, чи у Мюнхені, чи в якомусь іншому місті Європи.

Костику, постарайся зі мною зустрітись.

Сіао, Андруся.

4. Привіт, Костику!

По-перше, вітаю Тебе з «Вечірнім медом», і з тим, що треба встати і кудись вийти.