Володимир Єшкілєв: Імператор повені

Prohibitio (лат.) — заборона.

Близько півтора центнера.

Від імені грецького божка Пріапа, сина Вакха й Афродіти, якого зображали у вигляді величезного фалоса.

Мартихор — у середньовічному бестіарії виглядав як велетенський хижий червоний лев з людським обличчям й шаблеподібними іклами.

«Ні рости, ні існувати по смерті не можуть» (лат.).

Desert (франц.) — десерт, завершальна страва.

Petit beurre (франц.) — сухе печиво.

Perelegantes (лат.) — вишукана.

Солітер — діамант видатного розміру.

Macellinus (лат.) — різник. Прізвисько, яке римляни дали імператорові Опілію Макринові за його кровожерливість.

Оттоманська Порта — у 17-му ст. так офіційно назвалась Турецька держава.

Лушпак має на увазі князя Єремію Вишневецького, воєводу Руського, воєначальника Речі Посполитої.

Paganis (лат.) — селяни.

Перемітка (або ж «намітка») — головний убір: довге полотнище у формі рушника з тканим або вишитим орнаментом, яке носили поверх очіпка.

Aggressor (лат.) — розбійник.

Velarium (лат.) — тент.

Pantodape historia (лат.) — змішана історія.

В античну добу та у часи Середньовіччя гімнософістами називали індійських факірів (йогів) і всіх, хто практикував ритуали Ведійської релігії. Вважалося, що ведична мудрість (софія) формалізована лише у формі ритуальних пісень (гімнів).

Semata lygra (грец.) — погибельні письмена, які давньогрецький герой Белерофонт, за проханням царя Пройта, приніс Іобатові. Сам герой уникнув смерті лише завдяки тому, що не прагнув прочитати текст послання.

Destinata (лат.) — слово має подвійне значення: 1) намір, план; 2) наречена.

Паралізовувати, притлумлювати (лат.).

Шляхетний чоловіче! (лат).

Маються на увазі «Четьї Мінеї» — церковні місяцеслови, або ж «Житія святих».

Гумори — згідно з уявленнями середньовічної медицини і згідно з ученням давньогрецького лікаря Галена у тілі людини перемішувалися у різних пропорціях чотири гумори: флегма, кров, чорна жовч і жовта жовч.

Майстер-опудальник

Ватуста Діонізій (1579—?) — відомий у 20—30-х роках 17-го ст. географ-шарлатан. Заробляв на життя, гастролюючи Європою з лекціями про фантастичні африканські країни Урмію і Парезонію, де нібито побував і де бачив кіноскефалів, блемій, антропофагів та інших міфічних істот. Лекції Ватусти користувалися успіхом і супроводжувалися демонстраціями волохатої жінки і кісток «допотопних бегемотів».

Фестематика — псевдонаука, котру сповідував доктор Біцілліні, персонаж сатиричного роману «Пригоди чарівної Вальтрани в Імперії Брехунів та у Вкраденому Королівстві», авторство якого приписують Олександрові Глюммеру (1492—1561), письменникові, шахістові, метафізикові, торговцеві заспиртованими рептиліями, котрий у 1531—1533 pp. був резидентом Римської курії у Касабланці.

Павук гігантський (лат.).

Цапрак (за іншою версією — Цамблак) Ян Модестіан (1588—1654) — автор еротичних п'єс, постановник перформенсів та інсценізацій, родом з Констанци. Переслідувався Зальцбурзьким архієпископом Бриттером фон Файндберґом, звинувачувався у педофілії, чаклунстві, публічних непристойностях, організації лотереї та сповідуванні заборонених інквізицією доктрин розенкрейцерів і «Веселої Науки». Одинадцять років провів у в'язницях за вироком Імперського Трибуналу. У 1623 році інсталював у родовому замку Ракоці еротичну п'єсу «Порнай», де вперше в історії європейського театру було публічно показано лесбійський акт Сафо та Мнасідіки. Сафо у цій виставі грала співачка і танцюристка Марія Ватаді, коханка (послідовно) князя Дьйордя Ракоці, імперського генералісимуса Валанштайна і конфідентки Людовіка Тринадцятого віконтеси Одилії делла Ґреві де Монфор, Мнасідіку — дочка єресіарха Шломо Мартінеса Роземілія Мартінес-Нагаєцька.

Тератологія (грец.) — наука про чудовиськ.

Звичайна мантикора (лат.).

Ротонда — центрична будівля або представницька зала, кругла в плані, часто завершена куполом.