Ірвін Шоу - Хліб по воді

Зі мною все гаразд, сер. – Хейзен уперше повернув голову й глянув на Стренда. На його обличчі застиг вираз розпачу. – Хоч сьогоднішній мій стан і свідчить проти мене, я не п'яниця. «Не твори собі ідолів»… А я оточений ідолами. Оплакуйте наш час, Стренд, і спіть спокійно. Добраніч, сер!

Стренд не знав, що сказати. На душі було тривожно. Що криється за п'яним, одначе владним спокоєм господаря? Як погамувати його сум'яття, чим йому допомогти цієї розгульної ночі? Аллен струснув головою. Ні, краще не втручатися.

– На добраніч, – промовив він і вийшов, сповнений глибокої непевності, геть розгублений. Підіймаючись сходами, Аллен вирішив, що не скаже дружині про Хейзена нічого. Бо коли він розповість про те, що сталося, Леслі побіжить униз, почне заспокоювати Хейзена, вкладати в ліжко, а Аллен розумів, що це нічого, анічогісінько не зарадить.

Коли він ліг, вона пригорнулася до нього, сонна й тепла.

– Я стомився, – сказав він. Уперше Аллен не відповів на її порив. «Усе коли-небудь має статися вперше», – подумав він, намагаючись заснути.

Вранці, зійшовши вниз, Аллен застав Хейзена за сніданком. Той читав «Таймс». Одягнений він був як для гри в теніс, а зверху ще натяг старий светр – ранок був прохолодний. Рубець на його лисій голові й досі неприємно червонів, одначе рана вже зашерхла й гоїлась. Щоки в нього були досить таки бліді, проте загалом вигляд він мав здоровий. Коли Хейзен підвівся й потис йому руку, Стренд побачив, що очі в господаря ясні, а рука тверда. «І це після такої пиятики!» – промайнуло в Аллена.

– Сподіваюся, ви добре виспались, – промовив Хейзен. Голос у нього був спокійний, привітний. – Кетлі приніс для вас іще один примірник «Таймса»… – Він показав на сервант, де лежала свіжа газета. – Я не люблю, коли в мене видирають газету з рук, і, думаю, в цьому я трохи схожий на кожного батька родини.

– Щиро кажучи, я теж такий, – сказав Аллен, сідаючи навпроти Хейзена. Якщо господар дому вирішив не згадувати про вчорашній вечір і збирається вдавати, ніби нічого не було, то й Аллен, певна річ, теж не стане заводити про це розмову.

– Я перегляну газету пізніше. Прошу вас, читайте, не зважайте на мене.

– Я вже начитався, – сказав Хейзен, згортаючи газету й відкладаючи її вбік. – Нічого особливого. Вечеря вам сподобалась?

– Розкішна!

Хейзен кивнув головою.

– Чудові люди, це подружжя Кетлі. Що ви бажаєте на сніданок? – запитав він Аллена, коли з кухні ввійшов містер Кетлі. – Сік та яєчню з шинкою?

– Не заперечую! – Вдома Аллен забороняв Леслі, щоб вона вставала раніше й готувала йому сніданок. Звичайно він обходився кавою з булочкою і до обіду завжди встигав страшенно зголодніти.

– Ви чули, що бажає містер Стренд? – спитав Хейзен у Кетлі.

– Так, сер, – відповів Кетлі й рушив на кухню.

– О, до речі, – кинув йому навздогін Хейзен, – перекажіть Ронні: якщо він хоче пограти вранці в бейсбол, то після тенісу я до його послуг.

– Я певен, він вас чекатиме, – сказав Кетлі й вийшов.

– Ронні – його онук, – пояснив Хейзен. – Хлопцеві вже одинадцять. Грає в бейсбол за дитячу лігу. Я правлю йому за ціль. – Він налив собі кави. – Мені дуже шкода, що вчора я не зміг провести з вами вечір, – повів далі Хейзен. – Але іншої ради не було. Зараз Конрой спить сном праведника. А я вчора подрімав у машині, поки він сидів за кермом. Я чув, як десь о другій приїхали ваші діти…

– Сподіваюся, вони вас не потурбували?

– Анітрохи. Просто я випадково почув, як під'їхав фургончик. Вони поводились дуже тихо.

– Джіммі з Елінор їздили до Бріджхемптона в бар. Елінор знає той бар.

– Дивно, як молодь трохи не до ранку може товктися в тих сумнівних барах? Особливо коли зважити на те, що вони, як запевняє Кетлі, майже не п'ють.

Коли увійшов Кетлі зі склянкою апельсинового соку та кавником, Алленові раптом стало цікаво, що ж іще служник повідомив Хейзенові про його родину?

– Сподіваюся, Керолайн не їздила з ними на ту нічну гулянку? – запитав Хейзен.

– Ні, вона трохи подивилася телевізор і пішла спати.

– От і добре, – сказав Хейзен. – Я домовився з кількома хлопцями та дівчатами, і сьогодні вранці вони приїдуть пограти в теніс. Це справжні майстри, і їй доведеться показати все, на що вона здатна, щоб позмагатися з ними.

– Я бачу, ви теж зібралися грати.

Хейзен знизав плечима.

– Можу побігати сет чи два. Вони люди виховані, мій вік поважатимуть і битимуть по м'ячу так, щоб мені неважко було відбивати його. – Він надпив кави. – Умови влаштовують?