Ірвін Шоу - Хліб по воді

«Леслі таки правду сказала, – подумав Аллен, коли ввійшов до кімнати і шум Атлантики стих за причиненими дверима. – Трохи морського повітря мені не завадить».

Коли вони спустилися до їдальні вечеряти, там уже затопили камін, а на столі горіли свічки. Елінор перевдяглась у світло-голубі штани та кашеміровий светр. Джіммі скинув краватку, яку пов'язав, певне, гадаючи, що саме так і треба вдягатися для виїзду на природу. Леслі рідко ходила в штанях, хоча й мала гарні ноги, і надягла довгу спідницю з вибивного ситцю та блузку без рукавів. Добре вимившись у ванній, Керолайн, як здалось Алленові, набула вигляду самозакоханої ляльки. Тепер Стренд сидів на чолі столу, і власна сім'я являла йому картину добропристойності й завидного здоров'я, а Леслі у відблисках вогню з каміна та у світлі свічок скидалася на вродливу й не набагато старшу сестру двох дівчат, що сиділи обабіч нього.

– Хочеш вір, хочеш не вір, – прошепотіла йому дружина, спустившись у їдальню, – а в нас у кімнаті висить картина Ренуара. Гола жінка! Ти собі уявляєш? У спальні!..

Вечеря була розкішна. Містер Кетлі подав молюски й рибу. Він налив білого французького вина, і всі випили, навіть Керолайн. А щоб якось пояснити такий сміливий свій вчинок, вона заявила:

– То й що? Я ж оце вперше вечеряю біля каміна. Хіба не спокуса?

Джіммі підніс келих.

– За багатих! – виголосив він.

Керолайн, відпиваючи вино, на думку Аллена, якось негарно захихотіла, а сам він непомітно позирнув на містера Кетлі – як той поставиться до такого тосту на честь його господаря? Але містер Кетлі саме обгортав серветкою другу пляшку вина і, здавалося, зовсім не чув, про що розмовляли за столом. Одначе Аллен про всяк випадок підніс келих і проказав:

– За щиру гостинність нашого відсутнього господаря!

З того, як йому підморгнув Джіммі, Аллен здогадався, що син зрозумів батьків намір. Треба буде побалакати з сином і нагадати йому, щоб стежив тут за своїми манерами.

Після вечері містер Кетлі прийшов з коробкою сигар. Аллен спершу похитав головою, але потім усе ж таки взяв одну. Містер Кетлі подав ножички, і, коли Аллен відрізав кінчик сигари, Леслі підозріливо подивилась на нього.

– Ти певен, що тобі хочеться? – спитала вона.

– Коли Керолайн у свої роки вирішила, що пора їй випити першу склянку вина, – сказав Аллен, – то її батько, гадаю, вже досить дорослий для того, щоб закурити свою першу сигару!

Містер Кетлі підніс йому запальничку. Він старанно затягся й випустив дим. Дим був навдивовижу приємний і запашний.

– Містере Кетлі, – озвався Джіммі, – я б теж не проти!

– Джіммі! – вигукнула Леслі.

– Мені сподобалось, як це виходить у тата, – сказав Джіммі, – Може, це надасть мені поважнішого вигляду. – Він узяв з коробки сигару і схвально її оглянув. – Гаванська! Проскочила до Штатів контрабандою під дулами автоматів імперіалістів– янкі! Роблю свій внесок у світову революцію!

«Неодмінно, – подумав Аллен, коли Джіммі припалив сигару і хвацько затис її в зубах, – неодмінно треба буде поговорити з ним про те, що можна і чого не можна казати в цьому домі». Він аж зрадів, коли після кількох затяжок Джіммі відвів від рота руку з сигарою й покручував її в пальцях, посмоктуючи тільки для того, щоб вона не погасла. Не скуривши сигари й наполовину, Джіммі розтовк її в попільниці. Потім вони з Елінор сказали всім на добраніч і пішли до фургончика, щоб поїхати у Бріджхемптон. Як запевнила Елінор, там затишний бар, де завжди збирається багато приємних людей і вечорами господар непогано грає на піаніно джазову музику.

Керолайн сказала, що хоче подивитися телевізор, і вмостилась перед екраном у невеличкій бібліотеці, а Аллен з Леслі вирішили прогулятися берегом, Вечір був прохолодний, і обоє вдяглися тепло.

Побравшись за руки, вони неквапом пішли по затверділому після відпливу піску. Час від часу хвилі, пінячись, накочувалися на берег і обсипали їхні обличчя дрібними солоними бризками. Високо в чистому небі світив місяць, повівав вітрець, а на обрії виднілися вогні пароплава, що йшов на схід.

Леслі стисла чоловікові руку.

– Як гарно! – прошепотіла вона.

Аллен сидів в одному з крісел перед каміном у вітальні. Вогонь ледве жеврів. У будинку стояла тиша. Аллен був сам. Леслі готувалася нагорі до сну – накладала на обличчя крем, розчісувалася. Цей ритуал вона любила виконувати сама. Джіммі з Елінор ще не повернулись, а Кетлі давно пішли до своєї кімнати в задній частині будинку. Аллен задоволено зітхнув, дивлячись на язички полум'я, що вихоплювалися з купки вугілля. Згодом він почув, як до будинку під'їхала машина й зупинилась.