Брати Капранови - Розмір має значення

— І що далі? — поцікавився я.

Лях посерйознішав.

— Працюємо з банком, що веде рахунки цієї «Мальборо». Якщо протягом трьох днів нічого не з’ясуємо, будемо змушені викупити у твоїх Марека з Ліоном їхній бізнес разом із торговою маркою, аби не мати проблем та спокійно згорнути виробництво.

— Так вони ж нас роздягнуть! — вихопилося в мене. Хто-хто, а я знаю цих жуків. Коли відчують, що можна вчепитися в горло, то вже не відпустять.

— Нас не так легко роздягнути, — зауважив Лях. — А що, маєш інші пропозиції?

— Ні, — сказав я чесно. — А патент? Він продасть його комусь іншому.

— Ну, по-перше, протягом майже року виняткове право на використання ще належить панові Володиєвському. А по-друге, ми посадимо цю «Мальборо» під ковпак, і хай тільки з’явиться хтось, одразу візьмемо за барки.

Все це було правильно, але, на жаль, нічого не гарантувало. Пожежа на торфовищі. Не знаєш, де вилізе наступного разу. Розумів це і Лях.

— У тебе є кращий варіант? — запитав він.

— Знайти цього паскудника! — бацнув я кулаком по столу.

— То знайди! — бацнув у відповідь Лях.

Не знаю, як хто, а я сприйняв ці слова за офіційний дозвіл повернутися до ведення справи.

Що потрібно людині, коли вона у творчому пошуку? Правильно, натхнення. А що потрібно для натхнення? Неправильно, не муза. Потрібна зміна обстановки. Хоч муза теж не завадить. І тому я зателефонував Галушці. Однак її особистий номер давав відбій. Тоді я набрав лабораторію:

— Пробачте, а Галину можна?

— Вам яку Галину? Бо їх у нас дві.

І раптом я впіймав себе на тому, що не знаю її прізвища. Отакої! Скільки вже всього було, а прізвищем коханої дівчини так і не поцікавився. Може, вона Майборода, як дід? А може, він їй дід по мамі? Господи, як незручно.

— Чого ви мовчите?

— Пробачте, вас погано чутно, — задля порятунку власної репутації я наважився на невеличку брехню. — Галушку можна почути?

Це ім’я спрацювало.

— Вона зараз у стерильному блоці і ні з ким спілкуватися не може. Щось переказати?

— Дякую, не треба.

Відколи людство відмовилося від біочіпів зв’язку та повернулося до старозаповітних телефонів, кожен отримав право на особисте життя. В цьому була безсумнівна перевага — адже процент психічних відхилень одразу знизився, проте був і недолік — не бере дівчина трубку, і що тут вдієш? І тоді я послав їй на особистий номер з біса романтичне повідомлення — останнє з моєї колекції хайку:

А сам замислився над ситуацією. Що в нас є сьогодні? А фактично те саме, що й на початку розслідування. «Мальборо Інкорпорейтед». Щоправда, тепер ми знали, що її власник, а може, власниця, особа дуже хитра і небезпечна. Он як тонко вона організувала виробничий ланцюг, а головне — ніде не засвітилася. Отже, людина творча. Тільки творча людина здатна на таку вигадку і тільки винятково організована здатна втілити її в життя. Гідний суперник. Але ж і ми не в тім’я биті. Що ми знаємо про «Мальборо Інкорпорейтед»? Нічого. Власників немає, акції на пред’явника, тобто хто покаже, той і власник. Завтра цей добродій підкине акції мені до шафи, і вийде, що я, агент другого класу Мамай, є власником і я ж таки за сумісництвом у всьому винен. Знову винен. Ну гаразд, а коли підійти з іншого боку. Назва, судячи зі всього, шотландська, місце реєстрації — Британська Гвіана. Це нам про щось говорить, як людям теж не позбавленим творчих нахилів? Мальборо. Колись дуже давно так називалися цигарки, тоді, коли їх іще робили з тютюну. Що іще? Герцоги такі були на прізвище Мальборо. Хіба потягти за цю ниточку? Ні, судячи зі стилю невідомого мені злодія, він не має відношення ані до герцогів, ані до Шотландії, ані до Гвіани. Зате має відношення до біохімії.

На цій розумній думці заверещав телефон. Потім додумаємо.

— Ти взявся писати вірші? — це була Галушка.

— Ні, це переклад з японської. Дуже гарний, між іншим.

— Здається, я знаю кращий переклад.

Я засміявся. А що — теж годиться, і головне — значно ближче до нашої традиції віршування.

— Сама перекладала?

— А ти сумніваєшся?

— Слухай, — я зробив якомога серйозніший голос. — Ти можеш для мене терміново поставити один експеримент?

— Можу, — її голос теж посерйознішав.

— Тоді бери мобільну лабораторію, і за півгодини чекаю на тебе в яхт-клубі.