Юрій Андрухович - Письменники про футбол

Але не тільки це викликало моє заціпеніння. Гості вмостились посеред кімнати на табуретках і… рахували гроші. Перед собою вони поставили емальований тазик, в якому лежала ціла купа хрумких пахучих купюр. Причому не гривень і не доларів, а євро! Банкноти ретельно розрівнювались і сортувались у три різні купки. Наметаним оком афериста я миттю зауважив, що між собою Тьомик та кудлатий коротун ділять гроші порівну, однак потому мій друзяка розділяє свою купку у співвідношенні 60/40. Цебто увесь банк розбивається за схемою 50–30–20.

— На базі «Торпедо», — зрештою незворушно відповів напарник.

— На базі «Торпедо»?! Я думав, тебе викрили.

— Ну, знайшлись добрі люди, які мене прихистили… прямо на базі… — загадково пробубонів Тьомик.

За спиною мого друзяки працював телевізор.

— Чувак, а звідки такі гроші? — зовсім тихо, наче страхаючись власного голосу питаю у товариша.

— З тоталізатора.

— Якого ще тоталізатора? Ти що геть дубу дався? Невже ти повівся на цей лохотрон?

— Лохотрон, Максе, це твоя афера з підміною Реймандо. А це — відмінно спланована операція. Гроші, які ти бачиш перед собою, — найкраще тому підтвердження. Ти ж сам казав, що нам потрібні нові ідеї.

Спливло кілька хвилин. Я все ще мовчки спостерігав, як незнайомий коротун з Артемом перераховують і розпаюють гроші. Зрештою Тьомик змилувався і менторським тоном розтлумачив:

— Я поставив три з половиною тисячі євро на перемогу з розгромним рахунком «Крилатих комбайнерів» над київським «Торпедо». Я вірив, що столичний гранд продує з різницею більше ніж у 5 м’ячів. І, як бачиш, не прогадав. Коефіцієнт був 27,5 до 1. Круто, ге? — підморгнув мені мій друзяка.

Я не вірив тому, що чую. Тьомик на відміну від мене ніколи не був улюбленцем долі. Швидше навпаки. Незважаючи на талант та які-не-які шулерські здібності, ба навіть попри мій багаторічний вишкіл Артем ніколи не доводив до пуття жодної серйозної справи. Хай як це банально звучить, але хлопцю просто не щастило. Щоразу в найбільш відповідальний момент Фортуна поверталась до мого напарника задницею і голосно пукала, безповоротно псуючи всі його тактичні напрацювання. А тому останнє, у що я міг повірити, — це те, що мій друзяка ось так просто, ні сіло ні впало, виграв кількадесят тисяч євро у спортивному тоталізаторі.

— По-моєму, колего, — звертаюсь до напарника, — ти припудрюєш мені мізки. Не хочеш розповісти всю правду?

— Максе, можеш мені не вірити, але все так і було. Ось тут усі документи.

Тьомик видобув із кишені кілька папірців і кинув їх на стіл. То були квитанції, що підтверджували зроблені ставки та отримання грошей після виграшу.

«Хай так, — подумав я, — але це точно ще не вся історія».

По телевізору саме показували передачу, в якій розповідалося про вчорашній матч, що вже встиг стати легендою. Журналіст брав інтерв’ю у Кузі Дерипащі, запитуючи, що все ж таки скоїлося. Кузьо розводив руками, зітхав і, схлипуючи, бубнів: «Я не знаю. У мене голова трохи крутилася. Іноді руки не слухалися, німіли. Згодом попускало… А потім бралося знову… Не знаю, може, з’їв щось не те».

Зненацька до мене дійшло…

— І що це було? — грізно питаю.

— Тобто? — звів очі Артем.

— Що трапилося з голкіпером?

— Яким голкіпером? — продовжував клеїти дурня мій напарник.

— З Кузею, трясця його матері, Дерипащею!

— Максе, — Тьомик аж світився чесністю, наче пописько на Пасху, — я не розумію про що ти говориш.

У цей момент курдупель на хвильку відірвався, припинивши рахувати гроші. Він завченим рухом поправив окуляри і пробубнів:

— Рhenobarbitalum.

Спершу я подумав, що той недомірок обклав мене якоюсь страшною заморською лайкою, а тому, зрозуміло, образився.

— Як ти мене обізвав? — вишкіряюсь до незнайомця.

— Я нікого не обзивав, шановний. Я лиш розтлумачив, що то був Рhenobarbitalum, п’ять-етил-п’ять-фенилбарбітурова кислота.

Смикаючи від роздратування бровами, я переводив погляд із Тьомика на незнайомця.

— Ви знущаєтесь з мене, так? — починаю закипати.

— Ні, — тим самим незворушним голосом повторив коротун.

— Тоді поясність усе без матюків.

Артем швидко замотав головою, показуючи, що не бажає продовження цієї розмови. Одначе підозрілий тип його проігнорував. Сфокусувавши очі акурат у мене на переніссі, він проказав, неначе робот ледь-ледь ворушачи губами:

— У воротаря була вестибулярна атаксія [4] Порушення координації рухів, один із найбільш частих розладів моторики (мед.). через передозування фенобарбіталом [5] Фенобарбітал — протисудомний, снодійний і знеболювальний засіб. Найчастіше застосовується для лікування хворих епілепсією. У разі частого вживання або передозування викликає виражений побічний ефект — атаксію, цебто запаморочення і порушення координації. .