Дітер Нолль - Пригоди Вернера Гольта

Букк вискочив на стіл. — Абітурієнти! — загорлав він. — Матуранти! Абсольвенти! Кандидати! Час настав! Прийшов кінець вашому рабству! Але мільйони школярів в усьому світі ще стогнуть під гнітом учительської меншості…

Двері розчинилися, ввійшов Готтескнехт.

— Я вам покажу гніт! — сказав він. — Без учительської меншості ви не змогли б написати навіть свого прізвища! Поки що ви підлягаєте шкільному порядку! І хто непристойно поводитиметься, той не одержить атестата зрілості!

Збентежений Букк зліз із столу.

Готтескнехт стояв перед класом.

— Канікули почнуться лише через тиждень. А доти ви ще ходитимете на уроки. Тут немає нічого смішного!

Гольт поспішав додому. На нього чекав батько, а може, й Гундель. Адже сьогодні був таки знаменний для нього день, про який він мріяв більше року.

— Загальна оцінка — «добре», більшого при найпалкішому бажанні мені не вдалось досягти, — сказав він батькові.

— У тебе зовсім стомлений вигляд, — зауважив професор після того, як поздоровив сина. — Дається взнаки недосипання протягом кількох місяців. До початку занять тобі треба як слід відпочити.

Вони сиділи в кабінеті професора. Гольт знову і знову повторяв у думці: «Домігся!» Так, атестат зрілості у нього в кишені, а отже, він зробив великий крок уперед по шляху до Гундель.

Гундель ще не повернулась додому. Так, Гундель цікавила його дужче за вступні екзамени, які йому незабаром треба буде складати. Сидячи зараз у батька і відпочиваючи, він думав про те, що добре було б кудись поїхати з Гундель. Ключ від дерев’яного будиночка в горах лежав у нього в кишені. Певне рішення слід прийняти ще до того, як він стане студентом, як залишить її надовго саму. Він повинен прив’язати її до себе назавжди; в її житті, в її думках, окрім нього, тепер нікого не повинно бути. Він утратив дружбу Юдіт, але Гундель не віддасть нікому. Він просто не займався цим, поки складав екзамени. Гундель знову хотіла провести відпустку із Шнайдерайтом у таборі біля моря. Тепер вона повинна буде вирішити: або з Шнайдерайтом у таборі, або з Гольтом в горах. Він або Шнайдерайт! Адже поки це питання не буде остаточно вирішене, він не матиме спокою.

«Чого ти хочеш від Гундель? Мрієш, щоб вона була твоєю? Підкорити Гундель не так просто, вона володіє твоїми помислами, ти зачарований не лише її зовнішністю і чарами її молодості, ні, ти прагнеш її близькості, її визнання, прихильності. Ти завжди був вдячний їй за кожну подаровану нею хвилину… Колись Гундель стала поштовхом, сенсом і напрямком твого життя, твоїм майбутнім».

Нарешті вона прийшла. Гундель прийшла із Шнайдерайтом. Само собою зрозуміла річ — у такий знаменний день приходять поздоровляти!

— Щиро вітаю із закінченням школи, — сказав Шнайдерайт. — Адже це, як то кажуть, неабияка подія. Ми тут дещо принесли вам, Гундель зараз вручить.

Гольт, не встаючи, подав Шнайдерайту руку. Шнайдерайт поводився надзвичайно привітно. Здавалось, він не фальшивить, не лукавить. А може, просто вміло приховує свої почуття? Гольт не раз у його присутності викидав різні коники, але Шнайдерайт завжди був стриманий. Останнім часом він здорово змінився на краще. Тільки за Гундель тримався міцно, але і цьому скоро буде покладено край…

Гольт устав. Перед ним стояла Гундель у білій полотняній сукні. Так, Гундель. Сьогодні, у цей знаменний для нього день, вона була, як і завжди, скромна, усміхнена.

— Ти молодець! — сказала вона і віддала йому подарунок — твори Людвіга Фейєрбаха.

Гольт підсунув їй стілець. Сьогодні Гундель повинна сидіти біля нього. І тепер, коли вона сиділа біля нього, Гольт миролюбно позирав на Шнайдерайта. Сьогодні, в знаменний для Гольта день, порядок було відновлено. Навіть присутність Шнайдерайта не псувала йому більше настрою. Гольта навіть тішило, що Шнайдерайт поздоровляє його з подією, яка була першим кроком до скинення його з трону. Гольт набагато хитріший, ніж гадає Шнайдерайт. Гольт змінив свої плани: зараз нічичирк про якесь своє рішення! Ні, треба бути розумним і терпеливим, розсудливим і чемним. Адже він уже відвоював утрачені позиції, хоча Шнайдерайт про це ще й не відає. Тих вершин, на які сьогодні піднявся Гольт, Шнайдерайту не досягти ніколи. А на тих, на яких Гольт буде завтра, Шнайдерайтові й не снилось бути. Муляр піде з життя Гундель як безглузда помилка її юності, яку Гольт вибачив їй у знаменний для нього день.

Професор приготував напій, який він назвав «холодна качка», а жартома ще «Mixtum alkoholicum dilutissimum».