Александр Подервянский - Множення в умі, або Плинність часу [збірник]

Голос Альфреда.Іди в лабораторію, жидок, тут своїх дохуя.

Шльома Гомельський (вражений такою принциповістю). Звідки ви знаєте, дядя?

Альфред Юхимович.Я знаю, бо я жизнь прожив. Пиздуй, тобі кандидатську їбошить нада.

Шльома (схліпує). Ібав я ту кандидатську.

Альфред Юхимович.Ти шо не хочеш 150 карбованців получать? Ні, ви бачите таке? Савсєм абарзєл пацан!

Шльома плаче, його ридання гнітюче діє на сидячих в вагоні, вони зловісно мовчать.

Омелян Косопизд (жорстоко). Нічого, нехай поплаче, потім піде собі обрізаніє зробить, мацою зажере і буде банкувать.

Альфред Юхимович.А шо, може, візьмем жидка?

Харитон Уйобищенко.Та якщо не буде багато пиздіть, то нехай лізе. Мені шо?

Косопизд.Пайка зменшиться.

Назар Сівуха.Жиди такі хитросракі, заждіть, вони не тіки шо макарони, вони й сайри дістануть.

Альфред Юхимович.Сайра хай вас неїбе, пан Сівуха, вам її все одно неїсти. (До Шльоми.) Давай, жидок, розкручуй дрота іхуярь сюди, ми тобі посвященіє в митці зробимо.

Шльома відкручує дрота і залазить до вагона, де його відразуж починають пиздити любителі цієї справи Магарич, Омелян Косопизд і Харитон Уйобищенко.

Гаврюша Обізянов.Нада двері якось закрутить, це ж не богадельня, шо вони все лізуть і лізуть.

Альфред Юхимович.Нехай Люда обід принесе та закрутить.

Входить Роже Гароді, французький буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові.

Роже Гароді (стука по вагону). Вилазь, хлопці! Свобода прийшла!

У вагоні мовчать.

Роже Гароді.Харош хнюпитись, хлопці, на волі харашо – пташки, жито, квіточки, дівчата, шо хочеш, те й малюй, всіх, куди хочеш, туди і посилай.

Степан Срака (пошепки). Явна провокація, хлопці. Ми виліземо, а він хвись, і сам залізе, та й буде макарони один за всіх наябувать.

Альфред Юхимович (до Роже Гароді). А бацилу даватимуть?

Роже Гароді.Ні, бацила тільки в бога і в начальства.

Магарич.Ну, то йди кхуям звідси.

Омелян Косопизд.Нас агітірувать, нахуй! Ми самі кого хочеш загітіруєм.

З вагона вилітає каменюка і збиває з Роже Гароді капелюх. Роже Гароді полохливо тікає.

Входить якийсь дідуган з довгими пейсами, одягнутий в лапсердак. Поверх лапсердака у дідугана яскрава кацавейка залізничних робітників. В руках у дідугана кувалда і лом.

Голос Магарича.Діду, закрутіть дрота нахуй, бо сквозить дуже.

Дід мовчки закручує вагона на дріт і починає кувалдою методично вибивать утюги, завдяки котрим вагон стоїть на місці.

Голос Харитона Уйобищенка.Дедушка пацаватий, і ото ему нада отак їбошить!

Магарич.Амбальний дідусь, мабуть, і хуй ще стоїть. Стоїть хуй, діду?

Дід (продовжує роботу). Стоїть, стоїть, синку. Дай боже, щоб і у тебе так стояв.

Омелян Косопизд.Ото, ніхуя себе, дедушка барзєєт. А як звать тебе?

Дід (продовжує роботу). Як звать? А Самуїлом.

Харитон Уйобищенко.Тоже жид, значить. Жидів розвелось, я їбу.

Самуїл (продовжує роботу, холодно). Да, багато жидів.

Омелян Косопизд.У нас тут тоже єсть.

Назар Сівуха.Ги! Самуїл! Може, ти пророк Самуїл?

Самуїл (просто). Да, я пророк Самуїл.

Альфред Юхимович.Ото нехуйово. Ну прореки, шо з нами буде?

Пророк Самуїл.А шо буде, нічого не буде, піздєц буде.

З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда, в руках у неї полумиски з макаронами і компотом.

Люда (завмирає на місці). А де ж вагон, де хлопці?

Пророк Самуїл.Где, где, в піздє. Смотреть нада.

У цю ж мить з того боку, куди їхав вагон, роздається страшний вибух. Люда раняє полумиски.

Пророк Самуїл.Какая ви нервная, я їбу!

Харитон,долбойоб.

Калістрат,вєнєріческій недоносок.

Мирон,упіздєнь.

Матвій,підарас.

Семен,уйобок.

Руслан,людина-читанка.