Александр Подервянский - Множення в умі, або Плинність часу [збірник]

Гриша.Пішов на хуй.

Гриша грізно клацає дзьобом і улітає. Жора зі стуком падає на підлогу.

Жора.Какая сволочь, шо я ему здєлал, за шо он меня так одпиздив?

Жора плаче.

Завіса опускається, із-за завіси чути Жорин плач.

Магарич,митець.

Омелян Косопизд,митець.

Харитон Уйобищенко,митець.

Назар Сівуха,митець.

Альфред Залупенко,митець.

Люда,вагонна провідниця, котру всі вищезгадані митці їбуть іноді по черзі, а іноді так.

Гаврюша Обізянов,інженер.

Степан Срака,главний інженер.

Шльома Гомельський,науковець.

Роже Гароді,французький буржуазний націоналіст.

Пророк Самуїл,старий жид.

На сцені стоїть товарний вагон. На дверях у вагона крейдяний напис «Е = mc 2», трохи вище написано «Ніщо нікуди не зникає і нізвідкіля не береться». Підпис – «Ломоносов». Ще нижче написана непристойна похабєнь. Двері старанно закриті і прикручені дротом, із-за дверей чути приглушені голоси.

Перший голос.І от уявіть собі, ця людина уходить, і ви залишаєтесь з нею удвох, а у вас в руках немає нічого, крім старого дерев'яного корита.

Другий голос.З цього місця, будь ласка, з подробицями, Альфред Юхимович.

Перший голос.Перш за все, ви сците в корито.

Третій голос.Воно ж діряве, Альфред Юхимович.

Четвертий голос.Замовч, не пизди, слухай, що розумна людина каже.

Голос Альфреда Юхимовича.Повторюю ще один раз для тугодумів, ви сците в корито, шановний, а потім ставите її туди обома ногами.

Другий голос (хрипко). Шо, одетую?

Голос Альфреда Юхимовича.Звичайно ні, пан Сівуха, голісіньку.

Третій голос.Тю, навіщо таку хуйню робить, підійшов ззаду та засунув.

Четвертий голос.Ти, Косопизд репаний, замість багато пиздіть, учився б у старших людей.

Третій голос.Та я їбу.

Голос Альфреда Юхимовича.Спеціально пояснюю для дєтєй пріроди: моча актівізіруєт ерогенні зони у женщіни на п'ятах.

Голос Косопизда.Тю, яка іще зона, блядь, коли она і так мені кажну ніч сниться.

Четвертий голос.Та не пизди, дай послухать.

Голос Альфреда Юхимовича.Тантра, нахуй.

Голос Назара Сівухи.Я вас прошу, нє отвлекайтесь, шановний Альфред Юхимович.

Голос Альфреда Юхимовича.Я акцентірую ваше вніманіє, господа. Женщіна при цьому приходить в состояніє статевого збудження.

Голос Назара Сівухи.Як ви сказали, Альфред Юхимович? Повторіть.

Альфред Юхимович.Статевого збудження, пизда очката! І саме в цюмить, господа, ви вказівним і безіменним пальцями намацуєте у неї подколєнну ямку і починаєте її лизати, весь час піднімаючись язиком все вище, вище і вище.

П'ятий голос.І так до самої сраки. Га-га-га-га!

В вагоні роздається тваринний регіт.

Голос Альфреда Юхимовича.Саме в цю хвилину, любі друзі, до вас приходить довгождана ерекція.

Голос Назара Сівухи.А якщо не приходить, Альфред Юхимович, тоді що робить?

Голос Омеляна Косопизда.Тада нада воду злівать.

Входить Люда, одягнута вагонною провідницею. В руках у неї підніс із їжею Вона разкручує дріт на дверях, водночас відчиняє їх і зникає в темній пащі товарного вагона.

Голос Омеляна Косопизда.Скіки тєбя ждать можна, курва?

Голос Харитона Уйобищенка.Знов макарони, блядь?

Голос Альфреда Юхимовича.А бацили шо, нема?

Голос Назара Сівухи.Та не чавкай ти, чучундра йобана.

Голос Магарича (чавкання).

Деякий час з вагона долинає тіки чавкання, стукіт алюмінієвих ложок та репліка Омеляна Косопизда: «Давай кампот, нахуй». Трохи згодом ми чуємо хтивий голосок Назара Сівухи: «Люда, ти готовая?», якесь таємниче шарудіння. За декілька хвилин Люда виходить з товарного вагона, держачи акуратно складену стопку із алюмінієвих полумисків. Вона поправляє зачіску, надіває формений берет і закручує двері на дріт. З товарного вагона чути, як хтось сито ригнув і веселий регіт. З усього видно, що його мешканцям живеться гарно і весело. Входить Гаврюша Обізянов і Степан Срака, поглиблені в свої інженерні факти і розрахунки. Вони зайобані і закомплексовані.