Александр Подервянский - Множення в умі, або Плинність часу [збірник]

Гаврюша Обізянов.По нашим даним, якщо будівництво не наїбнеться зараз, воно обов'язково наєбньотся в наступному кварталі.

Степан Срака (налякано). Шо тада буде, Гаврюша?

Гаврюша Обізянов (спльовує). Тюрма, нахуй.

Голос Альфреда Юхимовича. Так от, друзі мої, єслі с женщіной правільно обращаться, она становітся вже не женщіной, а сімфонієй етого, как єго?

Голос Магарича.Брамса.

Голос Альфреда Юхимовича.В пизду того Брамса! Ото пизданув, як в лужу пьорднув.

З вагона знов чути, як хтось сито ригнув. За цим голос Омеляна Косопизда: «Макарони, блядь».

Степан Срака (пошепки). О де кайф ловлять!

Гаврюша Обізянов (до Люди). Хто там у тебе?

Люда.Митці.

Гаврюша Обізянов.Які митці?

Люда.Разні. Один з бородою, один бритий, ще два з вусами, один очкарік – пацан єщьо.

Степан Срака.Й що вони роблять?

Люда.Макарони їдять. У суботу і неділю замість кампота – кохве, горілка – по святам.

Гаврюша Обізянов.А бацила?

Люда.Бацилу раніш давали, щас – ні.

Степан Срака (рішуче). Все одно заїбісь жизнь. (До Люди.) Відкривай, блядь.

Люда.А може, не треба? Вони битись будуть.

Степан Срака.Та, один хуй, раз живьом. Ех, жизнь хуйовая!

Степан Срака і Гаврюша Обізянов штурмом беруть вагон, але негайно отримують пизди і відкочуються назад.

Степан Срака.Пустіть, друзі, ми більше не будемо.

ГолосМагарича. Тобі, я бачу, мало пизди получить, ти щей хочеш, щоб тебе і в сраку виїбли. Закрий двері, бздить.

Степан Срака.Ібіть куди хочете, хлопці, тіки пустіть. Парашу буду виносить, бля буду.

Голос Харитона Уйобищенка.А шо, можна пустить, хлопці, оно інженери, як цуценята, скавучать, та так весело робиться. А набридне, то придушим та й викинем к хуям.

Альфред Залупенко.Правильно, хлопці, нехай лізуть.

Омелян Косопизд.Человек человеку друг, товаріщ і брат.

Гаврюша Обізянов і Степан Срака залазять до товарного вагона і зникають в пітьмі. Люда знов закриває двері на дріт.

Голос Магарича.А ти, курва, якщо кого-небудь впустиш, я тобі гланди через сраку вирву.

Люда уходить, подзенькуючи пустим посудом.

Голос Альфреда Юхимовича.На чьом ми зупинились, господа?

Назар Сівуха.На сімфоніі Брамса.

Альфред Юхимович.В пиздутого Брамса. Ви, пане Сівуха, краще слухайте уважно і занотовуйте до цитатника, бо ви нехуя єщьо жизні не знаєте. От вчора, після вечері, вам звонила якась ля рва, мол, так і так, кидай все, приїзжай їбати. Так що ви зробили? Ви ж затрусилися, мов скажений, і давай у двері гупати, шо мало окулярів не побили. Так добре, шо у мене шпріц всегда наготове. От ви, Косопизде, от шоб ви зробили на місці пана Сівухи?

Голос Косопизда.Та я б її вбив.

Альфред Юхимович.Чули, пане Сівуха? Шо не ясно?

Степан Срака (запопадливо). А шо у вас в ампулі для шпріца, Альфред Юхимович?

Альфред Юхимович.Чом не сказать? Скажу. В одній ампулі – сємєнна витяжка бобра, в другій – всячєскіє імунодєпрєсанти.

Степан Срака (у захваті). Які люди, Гаврюша, які люди! А ми цілу жизнь їбемось, як кроти, як та мушка, літаєм.

До вагона кілька хвилин тому підійшов Шльома Гомельський, науковець, і з цікавістю прислухається до бесіди, яка плавно тече в своєму звичайному руслі.

Альфред Юхимович.Або ви візьміть таку штуку, як танці. Щас кожен мудак сам по собі танцює, руками і ногами махає, вспотіє весь, а в нагороду хіба шо запалення легенів схопить. Між тим, чоловічий піт – то ценна сировина. Тож замість руками махать візьми платок, та зажми його під пахвою і так танцюй, щоб добре потом просяк.

Голос Магарича.Гі! Ото не хуйово!

Альфред Юхимович.Як харашо просякне, то зараз їм тьолці мармизу витри і, щітай, дєло в шляпі.

Голос Косопизда.Тю, а ця хуйня навіщо?

Альфред Юхимович.Вона раз нюхне – і їй піздєц, від ерогенних зон носа імпульс іде до статевого центру збудження, тільки й роботи, що до кущів дотягнути.

По очкастому і веснянкуватому обличчі Шльоми Гомельського, який припав вухом до вагона, обільно текуть сльози і слюні.

Шльома Гомельський (крізь сльози щастя). Хлопці, пустіть.