ДІЙОВІ ОСОБИ
Боряі Жора,хтиві павіани.
Рітаі Чіта,цнотливі шимпанзе.
Ганна Петрівна,мати Ріти і Чіти.
Гаврило,орангутанг-збоченець.
Кирило,динозавр, хворий на сухоти.
Микола Петрович,саблезубий ягуляр.
Гриша,птєродактіль.
Дія відбувається в тріасовий період у світі тварин. Декорації на сцені зображують собою тріасовий період. По сцені лазять динозаври, літають птєродактілі і всяка інша сволота. Входять Ріта і Чіта, дві цнотливі шимпанзе.
Чіта.А мінє він понравився – хоть і не воєнний, а всьо равно інтересний мужчіна.
Ріта.Я єму говорю: «Скажите, как ви думаєте – слово «хуйня» мужского рода чи женского?», – так он аж покраснел. Хароший мужчіна, скромний.
Входять Боря і Жора, хтиві павіани.
Боря.Глянь, Жора, які пацанкі.
Жора.Одразу видно, шо целочки.
Боря.Це шимпанзи, я їх знаю. В мене була одна, коли я на Карпатах був, так она у меня…
Жора.Я знаю, Боря. Представь собі, шо я от етого не балдею.
Боря.Дівчата, ану катай сюда, дядя фокус покаже!
Ріта і чіта підбігають ближче.
Чіта. А ви умєєтє?
Жора (становитьсяраком). Нєт нічого прощє: ейн, цвей, дрей!
На слові «дрей» прилітає птєродактіль Гриша, хапа хтивого павіана жору за бордову сраку і зникає в невідомому напрямку.
Боря (філософськи). жора хотів вам показати фокус, який називається «сєвєрноє сіяніє».
Рітаі Чіта. Як інтєрєсно! Чєм ето достігається?
Боря. Сракою.
Дійсно, срака Борі схожа на вищезгадане природне явище без всяких фокусів. Входить Ганна Петрівна, мати Ріти і Чіти.
Ганна Петрівна.Дівчата, ану бистро додому! Всьо гніздо ватою попаскудили!
Боря.Мамаша, то, шо ви прийшли, – ето прекрасно! Ми з вами сейчас заделаем шведський секс.
Ганна Петрівна.Ооо-о, Швеція!
Ганна Петрівна зводить очі догори і падає, знепритомнівши.
Павіан Боря хтиво кричить. Входить Гаврило, орангутан-збоченець.
Гаврило.Кого я віжу, Борєчка, дарагой! Какімі судьбамі? Падайді сюда, я тебя пацелую.
Гаврило лізе до Борі, прицмокуючи слюнявими губами.
Боря.Дорогой, я от етого совершенно не балдею, мені це огидно.
Гаврило (слюняво). Напрасна, Борєчка, на природу б поїхали з тобою, шашличок би зажарілі, музика, шампусік… І хуночок з собой би взялі в багажнік, я б їм всі волосікі пообривав…
Входить Кирило, динозавр, хворий на сухоти.
Кирило (сам до себе). Помирать скоро буду, вже сил моїх нєту.
Орангутанг Гаврило (до Кирила). Каво віжу, дарагой, іді сюда, я тебя пацелую в твой длінний хвост!
Орангутанг Гаврило зі спритністю, не сумісною з його млявими повадками збоченця, заскакує верхи на Кирила і робить похабні тєлодвіженія.
Кирило.Заїбали прокляті врачі. Сил моїх нєту ето терпеть. А в больницю всьо равно не лягу.
Кирило помічає Гаврила у себе на хвості, ковтає його і голосно чавкає.
Кирило (до Борі). А ти хто? Може, ти тоже доктор? Тада скажи їм, шо пусть оні всі у мене отсосуть, чим я в їхню больницюлягу.
Боря (злякано). Уже сосу, дядя, сейчас всьо заделаем в лучшем відє, как ви хатітє!
Кирило.Падонок, тебе учіться нада, а ти чим займаєшся?
Боря (кричить в статевому жаху). Дядечка, неїжте, я вам северное сіяніє покажу!
Боря стає раком і робить спроби показать динозавру «северное сіяніє», але Кирило ковтає його, а заразом і Ганну Петрівну з Рітою і Чітою.
Входить Микола Петрович, саблезубий ягуляр.
Микола Петрович.Я тобі, Кирило, давно уже казав, шоб ти не харкав в общественному месте, а складував акуратно, в платочек чи в бумажечку, а то я, кажется, мери прийму.
Кирило (з іронією). Шо, может, в суд на меня подаш?
Микола Петрович.Суд не суд, а хуйово будет, Кирило не-знаю-як-по-отчєству…
Кирило.Моісейович.
Микола Петрович.Кирило Моісейович, я в останній раз попереджаю.
Микола Петрович, спритно граючись м'язами і іклами, риссю біжить в хащі тріасового періоду.
Кирило Моісейович (іронічно). Спортсмен! Широкі плечі, узкій лоб – тьху, долбойоб.
Кирило Моісейович уходить. З доісторичних джунглів чути його сухотний кашель. Деякий час нікого немає, якщо не враховувати, що по сцені весь час повзають здоровенні змії. Раптом прилітає птєродактіль Гриша з хтивим павіаном Жорою в дзьобі і кидає його згори вниз.
Читать дальше