Александр Подервянский - Герой нашого часу [збірник]

Савка, герой нашого часу.

Ахванасій, учень Савки.

Митродора Пилипівна, вже пожила, але гарна курва.

Анжела, Жаннаі Вероніка, блядовиті дівчата.

Соломон, молодий і наглий жид.

Великий стіл. На столі стоять миски з бацилою.

За столом сидять Савка і Ахванасій і наябують бацилу.

Савка( з набитим ротом до Ахванасія ). Я сьогодні Анжелу виїбу, бля буду. Ти в це діло не мішайся. Бо я тобі залупу відріжу і натягну на їбальника, бля буду, пойняв?

Ахванасій. Пойняв.

Савка. Курва буду.

Савка гидко спльовує шматком бацили на підлогу.

Савка( до Ахванасія ). Підбери, синок хуїв.

Ахванасій похапцем підбира з пола неапетитні шматки бацили.

Савка. Їж, шакал йобаний.

Ахванасій похапцем з’їда бацилу.

Савка. Кому спасіба нада сказать?

Ахванасій( з набитим ротом ). Дяді Савці.

Савка. Вчити вас, синків, треба. Ніхуя ще служби не пойняли.

Савка витира масні губи піджаком і любовно ляскає Ахванасія по маленькому лобі, так що той гепається на запльовану Савкою підлогу.

Савка( задоволено ). Шо не ясно, йоб твою в Дарданели мать?

Ахванасій мовчить, низько опустивши маленького лоба, і раз по раз любовно зиркає на Савку манюніми оченятами.

Савка. Шо стоїш, як Ісусик? Бабу їбав?

Ахванасій. Ги-и-и…

Савка. А хочеш їбатися?

Ахванасій. Ги-и-и…

Савка. Ги-ги, йобаний череп.

Квартира Соломона з великими бра, консолями, камінами і канделябрами.

В квартирі Анжела, Жанна і Вероніка.

Вони бавляться різними цацьками, що їх так багато в квартирі у Соломона.

Входить Соломон, зі смаком одягнутий в домашнього фартушка.

Соломон. Дівчата, хто буде чай пить, а хто кохве?

Анжела. Я кохве буду.

Жаннаі Вероніка. Ми теж кохве будемо.

Входить Митродора Пилипівна, вже пожила, але гарна курва.

Митродора Пилипівна. Я щас була на діспуті «Шо такоє щастя». Нічого, культурно побазарілі, правда, лєктор був якійсь припєздяний.

Анжела. Я так думаю, што щастя каждий по-своєму понімаєт. От у меня бил одін пацанчік, ми с нім встречалісь, так он мнє всьо врем’я свой характер показував…

Раптом відчиняються двері, і в кімнату ввалюються Савка і Ахванасій. Вони в розхристаних тулупах, сопуть і дико зиркають по сторонах налитими кров’ю оченятами.

Митродора Пилипівна( сама до себе ). Гарний пацанчік, їбать мене в дишло!

Савка( грізно ). Анжела, тєбє двє мінути на розмишлєніє. Наябуй кохве і пиздуй за мной.

Ахванасій( дивиться на Савку ніжним поглядом ). Ги-и-и…

Анжела. Ти посмотрі, какой он бистрий!

Савка. Харош піздєть.

Соломон. А хто ви такой? Прішлі, матюкаєтесь тут. Што такоє?

Савка. Та йоб твою мать, жидок. Я тебя раз перєїбу – у тєбя залупа отвалиться.

Ахванасій. Савка, впиздь його, шоб не базарив.

Савка пиздить Соломона. Соломон відразу ж пада.

Митродора Пилипівна( сама до себе ). От ето удар!

Савка. Шо, нравиться? На.

Савка пиздить Митродору Пилипівну.

Митродора Пилипівна падає, як мішок з гамном.

Ахванасій. Так їх, дядя Савка.

Савка( агресивно харчить ). Щас в ігру поіграем. Цель ігри – вийти живим із боя. Всім стать к стєнє.

Ахванасій. Га – га-га ( регоче ).

Вероніка. Савка, не пиздь, я нє винєсу.

Савка. Винєсєш.

Савка пиздить Анжелу, Вероніку і Жанну.

В результаті на полу лежать п’ять тіл без ознак життя.

Савка( чуха потилицю ). Піздєц, нахуй.

Ахванасій. А тепер що робить будемо?

Савка( шуткує ). А будемо хуєм груші збивать.

Ахванасій. От погуляли ми сьогодні! Особенно я ржав, коли ви тьолок пиздили. Ото піздєц!

Савка( мєтко подитожує ). В етой жізні так, Хваня, хто сільнєє, тот і прав.

Ахванасій. Ги-и-и…

Завіса

Савка, герой нашого часу.