Александр Подервянский - Герой нашого часу [збірник]

Васіліса Єгоровна. Об чом ви щас думаєтє, Єгорка?

Єгорка. Єслі чєстно, то я думаю о вас, Васіліса Єгоровна.

Васіліса Єгоровна. Вот как! Ето уже становітся інтєрєсно. І что же ви обо мнє думаєтє?

Говорячи всю ету мульку, Васіліса Єгоровна прінімаєт очароватєльную позу, стріля глазами в різні боки і поправля на головє волоси красівими жестами рук.

Єгорка Іванцов. Я думаю, что такая женщіна, как ви, должна украшать жизнь мужчіни, Васіліса Єгоровна. Можно, я вас поцелую?

Васіліса Єгоровна. А вот етого как раз і ніззя.

Єгорка Іванцов. Как же так, почєму ніззя?

Васіліса Єгоровна. А так, ніззя і всьо.

Васіліса Єгоровна показує Єгоркє Іванцову кончік язика, отчєго дєлается єщьо прєкраснєй. Саме в цю мить з’являється Савка зі своїми учнями – Ахванасієм і Хабібуліним.

В руках у Савки камінь, який він тупо підбрасує в руці.

У Ахванасія в руках кусок іржавого дрота, який він, сам не знаючи для чого, підібрав з підлоги.

У Хабібуліна в руках забитий ховрашок, котрого він несе за задні ноги.

Ахванасій( показує на Єгорку і Васілісу ). Диви, Савка.

Хабібулін. Синка раз запиздячить, і піздєц йому буде.

Єгорка Іванцов( побачивши Савку з компанієй ). Товаріщі, сюда ніззя, тут гадюк много, укусят!

Ахванасій. Пригай вніз, синок хуєв, пока я разрєшаю!

Єгорка Іванцов( виймає геологічєскій молоток ). Тока попробуйте подойті, уркагани, всєх повбиваю!

Під час цеї гнєвної речі Хабібулін кида в Єгорку ховрашком і влучає йому в їбальніка. Єгорка падає і плачучи повзе з гори вниз. Васіліса Єгоровна, яка безперечно вважає, шо щас її нємєдлєнно будуть їбати, гнєвно свєрка глазами і робить хорошу міну при поганій ігрі.

Васіліса Єгоровна. Тока попробуйте подойті, подонкі, я брошусь уніз!

В словах Васіліси Єгоровни бринить надія на те, шо, может, всьо обойдьотся тіхо-мірно і їй не прийдьотся цього робить.

Савка. Пригай, нахуй!

Ахванасій( запопадливо ). Так шо, Савка, може їбати і нє будем, мєнє шо-то нє хочєтся…

Хабібулін( запопадливо ). Нахуй она нам така здалась. Правда, дядя Савка?

Васіліса Єгоровна. Хлопчики, та ви шо?

Савка. Пригай, нахуй!

Васіліса Єгоровна. А может, давайтє поговорім, рєбята. Ви ізвінітє, я сначала, було, подумала, шо ви жлоби, так вийшло случайно. Ви мнє даже понравілісь, я даже подумала, какіє інтєрєсниє пацанчікі в горах гуляют…

Васіліса Єгоровна починає роздягатись, стоячи на краю обрива.

При цьому вона прєлєстно висовує кончік язика.

Савка. Ця хуйня тобі нє допоможе. Хлопці, будєм грать в ігру «Артілєрія бьйот по своїм».

Савка і хлопці набирають повні жмені каменюк.

Васіліса Єгоровна, стоячи на краю обрива, іздає пронзітєльний крик і взмиває ввись. Деякий час вона кружляє в повітрі, потім безвозвратно ісчєзаєт в разрєжонних пространствах горного повітря.

Савка, Ахванасій і Хабібулін стоять мовчки, над ними літають орли. Хабібулін і Ахванасій чухають потилиці.

Ахванасій. Заїбали, курви, чи женщіни, чи, може, якісь кури, хуй просциш…

Завіса

Гриша Нєпєйвода, карлік з театрального коллєктіва «Орфєй і Еврідіка».

Васяі Пєтя Твєрдохлєбови, ліліпути з коллєктіва «Орфєй і Еврідіка».

Гнат Пилипович Рак, іграющій режисьор і іспол нітєль ролі Орфєя.

Лариса Сидорівна Сало, ісполнітєльніца ролі Еврідікі.

Коляі Поля, ідіоти-дауни.

Люба Неїжмасло, женщіна-коняка з конкурірующего коллєктіва «Арієль».

Льова Ковбасаі Стьопа Хулімулін, горбуни з коллєктіва «Арієль».

Клім Моісєйович Кац, головний режисьор народного театра імені турецького комуніста Залупа Хуйбердиєва.

Уляна Юхимовна Світисонечко, юродива старушка.

Кабінет Кліма Моісєйовича Каца.

В кабінеті сидить Клім Моісєйович, зайнятий у справах.

Входить Гнат Пилипович Рак, Гриша Нєпєйвода і ідіот Коля.

Входить Льова Ковбаса, Стьопа Хулімулін і Поля.