Александр Подервянский - Король Літр [збірник]

Ітак, замовкли струни сладкозвучні,
З пизди стирчать всі грифи балалайок,
А в жопі жевріють жоржини та жар-птиці…
Я роздав на хуй все. Все, шо роками пиздив
І пер, згинаючись, до себе у комору,
А потім, запираючись в сортирі,
І там, згасаючи від смутку та зневіри,
Я нігтем вицарапував на стінці скажені цифри…
Рахував і плакав, пердів беззахисно,
В тупім оскаженінні зубами скреготав,
І дикий сморід, цей дух пвна на вільних білих крилах,
Вповзав мені у серце, як гадюка,
І люто в душу срав… Людськая заздрість,
Та посмішки, та плітки за спиною,
Шо хуя вже не тільки шо встромить,
А й навіть винуть стало неможливо.
Бо я, статечний дід і патріарх,
Засновник роду, міста і країни —
Герой національний! Як відомо,
Герої не їбуться і не сруть!
Не кажучи про те вже, шо ніхто з них
Вдитинстві не дрочив, о. якмені
Це все настоїбенило, піздєц!
Їбавя всі ці гімни і кантати,
Всю малахв'ю бенкетів і прийомів,
Коли замість того, щоб когось вжарить,
Повинен довго й нудно ти пиздіти
І слухати пиздьож такий же самий.
Я все роздав: всім жебракам, ханигам,
Всім підарасам, йобнутим шакалам:
Нехай вони внесуть корисний внесок
В суспільне будівництво, хай їбошать,
А я це все їбу!

Як ти живеш, моя вонюча квітка?

Дивись, татуню, я знайшла гандона.
Він зовсім цілий, зроблений в Ганконзі.
З його сріблястих пелюстків, як перли,
Стікають сльози росяні, яскраві…

Не перли то, то малахв'я вонюча!
Це концентрація тих виблядків поганих,
Шо повзають, як блядські мандавошки,
По аглицькій землі!

Татуню милий!
Якій же ж ти розумний та приємний!
Ібись конем всі хахалі противні!
Ці коні зяйцями, ці хижі до мінєту губаті кажани!
Коли я з вами, тоді про них я зовсім забуваю…

Я теж, дочурка, більше полюбляю
Тебе ібать, ніж тих блядєй заразних, —
Твоїх сестер, немолодих і глупих,
До того ж і негарних лізбіянок!

І шо він в ній найшов? Я в сто раз лучша!

Тебе зачав я в п'яному угарі:
Кричав кажан і бився вітер в стелю,
Матуся плакала і реготав пугач.
Тож не пизди!

Ну, а мене?

Тебе так само:
На стайні раком серед кіньських храпів.
Копита страшно били по підлозі
І комашня летіла на вогонь,
І сумно-сумно каркала ворона…

Ну, а мене?

Еге-е!.. Тебе зачав я разом із товаришем,
Його я драв пізніше.
О молодість! О юність парубоцька!
Сідайте же скоріш, мої дівчата,
І поможіть мені відкоркувати пляшки!
Бо завтра на світанку я повинен
Зайняти чергу в пункті стеклотари.
Інакше замість каші гарбузовой
Сосати хуй ми будемо напевно!