Александр Подервянский - Король Літр [збірник]

Хе! Сери йобані! Болтаються в строю,
Як клізми в жопі, служби
Ще ніхуя не пойняли, нема
Ніякого порядка в блядських інтелектуалів!
їм тільки би пиздіти та читати,
Та жерти вустриці, собак та кіз ібати,
Дивитися на місяць очманіло, сидіти вдзені,
Віршики писати про те, як плохо жить
І як колись він виїбав когось, а зараз плаче,
Усе завішано портретами мудил!

Це шо за підараси, вас питаю?!?

Мілорд! Це гуманісти.

Всіх – к хуям! Повісити оту картину гарну,
Де гуманісти втрьох сидять на конях,
Красиві й сильні лорди бородаті,
І пильно стежать за пархатими жидами!

Отак по наглим пикам треба пиздить!
Це суче сім'я Альбіон Туманний
Ганьбою вкрило аж по самі яйця!

А це шо за гандон?!

То – Літр Четвертий,
Шо заснував парламент двопалатний,
Дав конституцію англійському народу
І на спір виїбав скаженого собаку,
Такого страшного, шо люті каскадери,
На нього дивлячись, наклали повні штані!
Обичай національний наш англійській,
Шоб на парі хуйню робити всяку,
Він повернув собі на користь мудро
І виїграв таким чином королевство об'єднане британське!

Я віднині наказую декретом справедливим:
Заборонити все статеве блядство!
Всім козойобам, підарасам, лізбіянкам,
А также фєтішистам й нєкрофілам,
І з ними – всім, хто любить блядувати,
Засунуть в жопу лома з нержавейки
Цей мій декрет – краеугольна цегла
Політики внутрішній. Дрочити
Три рази на день – долг патріотичний
Перед вітчизною всіх чесних громадян!
Цнотливо мастурбацієй займаясь,
Почистимо ми наш народ їбучий
Від скверни блядства смрадного! Ура!

Іграй, мій Кєнте, ці мотиви предків!
Шоу борні з суворою природой
Викраювали час для ораторій
І плакали в своїх вонючих норах
Від естетичного екстаза.
Дінозаври, жорстокі павіани, крокодили,
Послухавши ті лагідні балади,
Робилися, як ніжні пмназістки.
І замість м'яса – білі хризантеми
Жували, обливаючись сльозами…

Чого ти ходиш тут, розпусний старець,
І заважаєш нам робить священнодейство?!?
Дрочи! Інакше ми з тебе здеремо
Твою мохнату шкіру зашкарублу
І будемо вмакати м'ясом свіжим в вапно безжалісне!

Колись. усраку п'яний,
Я виїбав стару дебільну хуну,
Мандрівницю безумну. Я сіфона
Від неї підхопив і лікувався
У Баден-Бадені на водах мінеральних,
її синка віддав в дебільну школу
К дегенератам на харчі казенні
І в циркове училище по блату
Пристроїв, шоб на блазня він учився.
І той потворний мій сперматозоїд,
Розрісшийся в горбатого урода,
Зробив-таки кар'єру нєхуйову!
Діти-діти! Ці квіти лісові благоуханні,
Шо щастя нам дають, я їх їбати
Завжди любив! Бо приносити радість
В цій формі безкорисній —
Це кредо моє творче.
Любий сину! Іди сюда, урод талановитий!
Я темпераментно їбати тебе буду,
Шоб ріс ти здоровенький і неглупий!

От бач, як розважається, проклятий!
А ми чекати маємо на кашу,
Голубки три голодні сизокрилі!
Ти, йобнутий папаша! Скіки ждати
Тебе ми будем, поки ти склопосуд здавати будеш?

Любі мої дітки! Ви почекайте трохи, поки брата
Я вашого їбати буду сумно,
Пригадуючи юність романтичну!

Рятуйте, сери добрі! Підараса
Із мене хоче Літр зробить їбучий!