Еріх Ремарк - На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші

Здесь есть возможность читать онлайн «Еріх Ремарк - На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Клуб сімейного дозвілля, Жанр: Классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Тема людини, яка попри всі жахи війни не втратила здатності до справжнього кохання і дружби, — одна з провідних у творчості Ремарка. Пройшовши через окопи, виживши на полях Першої світової, молодь шукає себе в новому світі, де немає смертей, не вибухають гранати та не гинуть бойові побратими. У їхніх серцях палає й веде вперед невгасимий вогонь — жага до життя.
У часи, коли світ сповнився жаху та страждань, коли люди безжально та безглуздо вбивали один одного, хтось мусив сказати: «Ніколи ще життя не було таким дорогоцінним, як сьогодні… коли воно так мало коштує». Цією людиною був Ерих Марія Ремарк.
«НА ЗАХІДНОМУ ФРОНТІ БЕЗ ЗМІН»
Пауль Боймер і його однокласники потрапили в окопи зі шкільної лави. Зазирнувши у сталеві очі війни, ці хлопчаки не можуть повірити, що колись вона скінчиться, що настане мирне життя. Чи знайдуть у ньому опалені боями юнаки своє місце? Та це буде потім, а тепер… тепер на Західному фронті без змін.
«ПОВЕРНЕННЯ»
Вони повернулися з війни. Вони вижили. І тепер треба… жити далі. Проте все, що було важливим колись, раптом втрачає значення. Попри страх, безнадію, самотність герої повинні знайти новий сенс життя…
«ТРИ ТОВАРИШІ»
Один із кращих світових романів про справжню дружбу і велике кохання… Війна опекла душі людей, і рани ще не загоїлися. Але все можна подолати, коли поруч є два товариші і кохана. Найвідоміший твір Ремарка — мабуть, найкрасивіша історія людських почуттів.

На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Увечері в коридорах санаторію була якась метушня: усі шепотілися, бігали одне до одного. Прийшов Антоніо й приніс запрошення. Мала відбутися вечірка в кімнаті одного росіянина.

— А хіба мені можна отак просто піти з вами? — спитав я.

— А чому ні? — здивувалася Пат.

— Тут можна багато чого, що в іншому місці взагалі виключається, — сказав, усміхаючись, Антоніо.

Росіянин був чорнявим літнім чоловіком. Він займав дві застелені килимами кімнати. На якійсь скрині стояли пляшки з горілкою. У кімнатах були сутінки, горіли тільки свічки. Серед гостей була дуже вродлива молода іспанка. Мали відсвяткувати день її народження.

Якийсь своєрідний настрій панував у цих освітлених мерехтливими вогниками кімнатах. Напівмороком і незвичайним братнім єднанням людей спільної долі, що зібралися тут, вони нагадували фронтовий бліндаж.

— Що ви хочете випити? — спитав мене росіянин. У нього був приємний низький голос.

— Усе, що у вас є.

Він дістав пляшку коньяку й карафку горілки.

— Ви здорові? — спитав він.

— Здоровий, — відповів я, ніяковіючи.

Він запропонував мені цигарки. Ми випили.

— Вам, звичайно, багато що здається тут дивним, адже так? — спитав він.

— Не дуже, — відповів я. — Я не звичний до нормального життя.

— Так, — сказав він, поглянувши темними очима в бік іспанки. — Тут, у горах, своєрідний, замкнений світ. Він змінює людей.

Я кивнув на знак згоди.

— І хвороба незвичайна, — задумливо додав він. — Вона примушує людей гостріше відчувати життя. И іноді люди стають кращими. Загадкова хвороба. Вона розтоплює і знімає з людини будь-які шлаки. — Він підвівся, злегенька вклонився мені й пішов до іспанки, що усміхалася до нього.

— Екзальтований балакун, правда? — озвався хтось позад мене.

Обличчя без підборіддя. Лоб ґулею. Неспокійний, гарячковий погляд.

— Я тут гість, — відповів я. — А ви хіба ні?

— У такий спосіб він ловить жінок, — вів далі той, не слухаючи мене. — Отак він їх і ловить. Оту малу теж так упіймав.

Я нічого не відповів.

— Хто це? — спитав я Пат, коли він відійшов.

— Якийсь музикант. Скрипаль. Безнадійно закоханий в іспанку. До самозабуття, як закохуються тут усі. Але вона й чути про нього не хоче. Кохає росіянина.

— На її місці я зробив би так само.

Пат засміялась.

— Як на мене, то саме в таких чоловіків можна закохатися. А ти не закохалася в нього?

— Ні, — відповіла вона.

— Ти ще тут не закохувалась?

— Не дуже-то…

— Та мені це байдуже, — сказав я.

— Оце — то зізнання… — Пат випросталась. — А насправді це тобі аж ніяк не повинно бути байдуже.

— Я не про те. Навіть не можу тобі пояснити своєї думки. Не можу, бо й досі ще не знаю, що ти, власне, знайшла в мені.

— То вже мій клопіт, — відповіла вона.

— А ти сама знаєш це?

— Не до кінця, — відповіла вона, усміхаючись. — Бо інакше то вже було б не кохання.

Росіянин залишив біля мене пляшки. Я вже налив собі й випив кілька чарок. Атмосфера в цих кімнатах пригнічувала мене. Неприємно було бачити Пат серед усіх цих хворих.

— Тобі не подобається тут? — спитала вона.

— Не дуже. Я ще повинен призвичаїтись.

— Бідолашний мій, любий… — Вона погладила мою руку.

— Я не бідолашний, коли ти зі мною, — сказав я.

— Хіба Рита не прекрасна?

— Ні, — відповів я, — ти гарніша.

Молода іспанка тримала гітару на колінах. Узяла кілька акордів. Потім заспівала, і здалося, що в кімнатах ширяє якийсь темний птах. Вона співала іспанських пісень стиха, хрипкуватим, ламким голосом хворої. І я не знав чому так: чи то від меланхолійних чужих мелодій, чи то від паморочного голосу дівчини, чи то від тіней тих, що примостилися в кріслах або й просто долі, чи то від великого схиленого смуглого обличчя росіянина, — але мені раптом здалося, що все це лише тихе ридання, заклинання долі, яка стоїть надворі за завішеними вікнами й чекає; що це благання, зойк і страх, страх перед самотністю у протиборстві з отим, що німотно пожирає людей.

Наступного ранку Пат була весела й пустотлива. Вона взялася до своїх суконь.

— Широкі стали, надто просторі, — мурмотіла вона, приміряючи їх перед дзеркалом. Потім повернулась до мене: — А ти взяв із собою смокінг, любий?

— Ні, — відповів я. — Не знав, що він тут знадобиться.

— Тоді йди до Антоніо. Він позичить тобі свій. Ви з ним однакові статурою.

— Але йому самому буде потрібно.

— Він одягне фрак. — Вона пришпилила складку. — А потім іди погуляй на лижах. Мені треба тут дещо зробити. При тобі я не можу.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші»

Обсуждение, отзывы о книге «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x