Дені Дідро - Жак фаталіст і його пан

— А як виглядає вам тепер?

—Далебі на один чи два пальці менше комічно, ніж раніше.

— І то вже добре.

Суперник Деґляна видужав. У другому поєдинку переможцем вийшов знову Деґлян; і так було п'ять чи шість разів підряд. А Деґлян по кожному поєдинку обтинав вузеньку стяжечку від свого круглого плястра навколо, а решту приклеював до щоки.

Жак: Чим же ця пригода закінчилася? Коли мене принесли до Деґлянового замка, мені здається, він вже не мав на щоці чорного кружка.

Пан: Ні. Кінець цієї пригоди був і кінцем чарівної вдови. Безнастанна печаль, яка опала її від того всього, остаточно зруйнувала її слабе й ненадійне здоров'я.

Жак: А Деґлян?

Пан: Одного дня, коли ми вийшли з ним погуляти, йому принесли листа. Він прочитав і сказав: «Він був дуже чесна людина, але я не міг би вболівати над його смертю...» І в ту ж мить він зірвав зі щоки решту чорного плястра, який завдяки безнастанному обкрутлюванню дійшов до розміру цяточки, яку наклеюють для прикраси. Така історія Деґляна. Жак дістав своє; отож, чи міг би я надіятися, що він тепер або слухатиме далі історію мого кохання, або продовжуватиме свою?

Жак: Ні те, ні друге.

Пан: З якої причини?

Жак: Бо тепер налягла спека, бо я втомлений, бо це дуже гарне місце, бо ми сидимо в тіні під деревами, і як зійдемо до прохолодного потічка, там зможемо відпочити.

Пан: Я згоден; але твоя нежить?

Жак: Вона від спеки; а лікарі кажуть, що протилежності треба лікувати протилежностями.

Пан: Ця істина однаково правильна як для природи, так і для моралі Я помітив одну досить дивну річ: немає жодного афоризму, що стосується моралі, який не знайшов би застосування в медицині; і навпаки, ледве чи знайдеться в медицині такий афоризм, який не.можна було б пристосувати до моралі.

Жак: Хай буде так.

Вони позлазили з коней і полягали на траві. Жак запитав свого пана:

— Будете пильнувати чи спатимете? Коли пильнуватимете, спатиму я; як спатимете — я пильнуватиму.

Його пан відповів йому:

— Спи, спи.

— Лише щоб я був певний, що ви пильнуватимете. Бо за цим разом ми можемо втратити обох коней.

Пан дістав свій годинник і табатирку, Жак уклався спати, але кожної миті він прокидався й зривався, ляскаючи долонею об долоню. Його пан запитав його:

— Що тобі, до лиха? З ким ти так?

Жак: З мухами й комарями. Хотів би я знати, для якого дідька потрібні ці надокучливі тварини?

Пан: І тому що ти не знаєш, ти переконаний, що вони ні на що не потрібні? Природа не створила як нічого не потрібного, так і нічого зайвого.

Жак: Охоче вірю, бо як щось є, то воно й мусить бути.

Пан: Коли в тебе забагато крови або погана кров, що ти робиш? Кличеш хірурга, який трохи тобі її спускає. Отож бач, ці комарі, на яких ти нарікаєш, це ніби зграя маленьких крилатих хірургів, які з'являються з маленькими лянцетиками і колють тебе, щоб по краплі тягнути з тебе кров.

Жак: Так, але наугад: не знаючи, багато в мене її чи мало. Ось приведіть сюди виснаженого, тоді самі побачите, чи ці маленькі крилаті хірурги відмовляться смоктати з нього кров. Вони думають тільки про себе, і все в природі думає тільки про себе й ні про що інше. Хто буде турбуватися, чи комусь буде від того шкода, коли сам маєш користь?..

По цій мові він знову почав сплескувати в повітрі долонями, приказуючи:

— Хай їх нечистий візьме, цих маленьких крилатих хірургів!

Пан: А ти знаєш байку про Ґаро?*

Жак: Так.

Пан: Як вона тобі?

Жак: Погана.

Пан: Легко сказати.

Жак: І легко довести. А якби на дубі, замість жолуддя, росли гарбузи, чи той дурний Ґаро ліг би під дубом спати? А якби він не заснув під дубом, яке значення мало б для його рила, що падає з дуба: жолуддя чи гарбузи? Дайте своїм дітям, хай читають цю байку!

Пан: Один філософ, що має те саме ім'я, що й ти, думає інакше.

Жак: Бо кожен має свій погляд, і Жан-Жак не те саме, що Жак.*

Пан: Тим гірше для Жака.

Жак: Хто може це знати, не дійшовши до останнього слова в останньому рядку тієї сторінки у великому сувої, яку йому призначено виповнити?

Пан: Про що ти думаєш?

Жак: Я думаю, що тим часом, як ви говорите до мене, а я вам відповідаю, ви говорите попри ваше бажання, а я відповідаю вам попри моє бажання.

Пан: І далі?

Жак: Далі? Що ми всього лише дві живі й мислячі машини.

Пан: А що ти цим хочеш сказати?

Жак: Слово чести, все те саме. У цих двох машинах є в кожній тільки по одній пружині.