Іван Карпенко-Карий - Cто тисяч

Тим часом - Герасим випив і налив чарку.

А! Куме, пиймо: це на ті гроші куплено.

Герасим (цілує). Сьогодня увечері у нас буде сто тисяч!

Савка.А у мене тілько десять!

Герасим.Куме! Я подарую вам ті сто рублів! (Виймає запродажню і рве.) От вам запродажня! Погуляймо ж трохи, а увечері, куме, як смеркне, - на вокзал… А знаєте, треба щось видумать, яку-небудь причину нашій гульні - щоб не догадались, бува. Я ніколи не гуляю, щоб не було подозріння. А от що: засватаю я Романа на Мотрі - от і буде причина нашій гульні. (Гука). Параско! Мотря! Роман! А ідіть сюди!

Ті ж, Мотря, Параска й Роман.

Герасим.Випий, стара.

Параска.Що це з ним? (П'є.) Будьте здорові.

Герасим.Обідив Пузир Романа! Не закликав у хату, так я женю Романа на Мотрі. Мотре, підеш за Романа?

Мотря.Атож!

Герасим.Стара, що ти скажеш?

Параска.Я рада, що ти мене послухав! Такої невістки пошукать.

Герасим.А ти, Романе?

Роман.Спасибі вам, тату, що ви уважили мою просьбу.

Герасим.А ви, куме?

Савка.Я? (Співає.)

Герасим.Підтягуйте!

Савка.Складемось, куме, грошей по сорок - Вип'ємо, куме, ще й у вівторок.

Герасим частує.

Завіса.

Декорація та ж.

Роман (один). Батько кудись поїхали з кумом, мати пішли до сусіди, а я оце випровадив робітників пасти воли і забіг на часинку, щоб на самоті пожартувать з Мотрею, а її нема, певно, на огороді або з матір'ю пішла… Ну, вже це хазяйство допіка, нема тобі пресвітлої години, раз у раз як у горшку кипить. От любимось з Мотрею, а через хазяйство нема часу і побалакать, поспівать любенько вкупці. Тепер ми вже й заручені, а волі нема. Де ж вона? Дать би їй звістку, що я тут, а то мати надійдуть, то так замір і пропаде, не поженихаємося і сьогодня! (Співає.)

(Співаючи, виходить в сіни і співа дужче.)

(Вертається хутко в хату і присіда за дверима.) Іде! В хаті темно, схватю, обніму і поцілую, що вона скаже.

Входить Гершко. Роман кидається на нього, обнімає і цілує.

Гершко і Роман.

Гершко.Гвулт! Рятуйте! Розбійник!…

Роман (випускає Гершка). Тю! Бий його сила божа! Жида поцілував замість Мотрі…

Гершко (одмахується шапкою). Не подході, уб'ю! Гвулт! Рятуйте!

Роман.Та цитьте, ради бога, який тут розбійник? Це я, хазяйський син!

Гершко.Не подход!! У меня рівільвер… вот, слішиш, звьол курок (щовкає язиком), буду стрілять.

Входе Мотря з свічкою.

Ті ж і Мотря.

Мотря.Що тут за гвалт?

Гершко.Хотів мене задавить… у мене п'ятсот рублей чужіх дєнєг, протестуюсь…

Роман.Та чи ви не сказились, господин єврей, чи з переляку не знаєте, що язик плеще! Я… я… чорт ного знає, що йому сказать… Я пошуткував,,я тутешній, я син Герасимів.

Гершко.Ви син?

Роман.Єй-богу, син!

Мотря.Авжеж, син! Чого ви репетували не своїм голосом?

Роман (тихо). Та я думав, що ти увійшла, кинувся на нього і обняв.

Мотря, посварившись на нього пальцем, вийшла.

Гершко.Ой боже мій! Як ви мене перелякали, дайте води напиться.

Роман (дає кружку). Вибачайте, я думав, що то Клим, наш робітник, увійшов, я не хотів вас лякать…

Гершко (напившись води). Дай господи, щоб ето минулось благополучно, а єслі ви мені растроїлі нерви, то будіте меня возіть на свой счот на ліманє.

Роман.Оце лихо! Якби ж'я вас ударив, а то поцілував.

Гершко.Я думав, що.ви мене кусаєте і хотітє мєнє перекусивать горло… Ох! Где отєц?