Іван Карпенко-Карий - Cто тисяч

Савка.Не віриться мені, щоб такі гроші були. Я пам'ятаю, як один панок наробив фальшивих грошей, аж з Варшави привозив майстрів, а тілько випустив, зараз і піймався.

Герасим.Ну, а якби були такі гроші, що всяке прийме, то ви б згодились достать таких грошей.

Савка.Я? З охотою. Коли люде багатіють, то чом же нам не попробувать щастя… Надокучили прокляті злидні!… Тілько горе моє - грошей нема; а без грошей же не достанеш і фальшивих бумажок. Та й де вони є отакі, як це ви кажете?

Герасим.Є… є… куме… Та ви зараз від мене прийняли на десять рублів фальшивих бумажок.

Савка (витяга гроші з кишені). Що це ви, куме… Господь з вами! Мені так страшно стало, як тоді, коли ходив викликать безп'ятого… (Розгляда.) Де ж вони тут? Це ви на глум мене піднімаєте?… Гроші всі натуральні, як є!

Герасим.Отже, побий мене бог, меж ними є фальшиві, і таких грошей можна купить скілько хочеш… Пристанете у компанію? Купимо сто тисяч.

Савка.Стривайте, куме, помовчіть, нехай я опам'ятаюсь, бо з мене мало дух не випре… Сто тисяч! (Тре голову, потім тяжко зітхає.) Ні… Куме, може, ви жартуєте зо мною?

Герасим.Не до жартів мені, куме, самому. Бодай я завтра сонця не побачив, коли жартую.

Савка.Покажіть же мені, котра настояща, а котрі фальшиві.

Герасим.Угадайте самі.

Савка (розглядає). Не вгадаю.

Герасим.Оце вони! Ну як таких грошей не купить? (Вийма з пачки три бумажки по три і одну рубльову.)

Савка.Ніколи в світі б не подумав, що це фальшиві.

Герасим.Отже, невважаючи на те, що гроші зроблені дуже добре, все-таки перше, ніж купить таку суму, їдьте ви, куме, хоч зараз в казначейство і розміняйте ці гроші; як казначей прийме, то всяке прийме…

Савка.А як казначей не прийме та протокола зроблять, га?

Герасим.Е, куме, ви чорта не боялись, а протокола боїтесь.

Савка.То-то бо й є, що чорт не такий страшний, як його малюють, а протокол…

Герасим.Дурниця! Скажете, що ви продали незнакомому чоловікові воли і між іншими грішми взяли й ці, а я посвідчу, що іменно так, то й край.

Савка.Добре, їду! Тілько договір краще грошей! Скілько ви мені дасте, як купите?

Герасим.А скілько хочете?

Савка.Скілько? Від кожної тисячі, що купите, мені сто карбованців.

Герасим.Багато буде. Я ж таки буду гроші свої крівні терять, а ви тілько поміч мені дасте. Візьміть п'ятдесят від тисячі.

Савка.Ні, куме! Коли вже труситься, то хоч знать за віщо.

Герасим.А, нехай буде по-вашому. Отоді, куме, заживем, га?

Савка.Заживем! Об землю злидні, а, розторгувавшись, ще прикупимо… А тим часом гаяться нічого: давайте мені цих безбілетних окрімно, а замість їх дайте настоящих десять.

Обмінюють гроші.

Може, й це такі? Хе-хе-хе!

Герасим.Ні, більше десятки нема.

Савка.Прощайте, зараз їду до Жолудя, а звідтіля у город. (Пішов.)

Герасим.Нехай вам бог помогає і щастить на добреє діло… Якась полегкість на серці, і наче душа моя почуває удачу. Коли б господь поміг, тоді земелька Смоквинова наша!

Герасим і Роман.

Роман.Запрягають.

Герасим.На ж тобі двадцять п'ять карбованців на свиней, та хоч і їхать. Тілько ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, - дешево давай, на біса терять гроші: женишся на Пузирівні - сам наплодиш завідських свиней. (Виходить.)

Роман (сам). Не хочеться мені суперечить батькові, бо він тоді ще гірше візьметься за це сватання; а тут ще з Мотрею біда; здається, підслухала чи догадується, що я їду на оглядини, сопе й сопе, звечора й не вийшла. Вже я їй разів три підморгнув, а вона і не дивиться.

Входе Мотря, перекида одежу, шукає.

Роман і Мотря.

Роман.От і добре, тепер нікого нема, - побалакаю. Чого ти шукаєш, Мотре?

Мотря.Іди під три чорти.

Роман.Гедзь напав?

Мотря (взяла рядно, іде). Гедзь.

Роман (стоїть на дверях). Скажи-бо мені, на кого ти сердишся - на мене чи на себе?

Мотря.На себе… Пусти.

Роман.На себе! За віщо?

Мотря.За те, що дурна.

Роман.Ха-ха-ха! Я бачу, що дурна, тільки від чого ж ти здуріла?

Мотря.Тікай з дверей, бо як стусону, то й ноги задереш.