«Не думай ні про що. Не думай. I не смій супитись через те, що він їде сьогодні».
— Яка ти гарна.
— Спасибі. Мені хочеться бути гарною для тебе, якщо це мені вдасться і якщо я взагалі можу бути гарною.
— Яка співуча італійська мова.
— Так. Містер Данте теж був такої думки.
— Gran Maestro,— покликав полковник.— Чим нас нагодують у вашій Wirtshaft [59] Wirtshaft — Харчівня (нім.).
?
Gran Maestro крадькома стежив за ними — з любов'ю і без заздрощів.
— Вам подати м'ясо чи рибу?
— Сьогодні не п'ятниця, — сказав полковник. — Рибу їсти не обов'язково. Тому дайте мені рибу.
— Отже, камбала,— сказав Gran Maestro,— А вам, ласкава пані?
— Що завгодно. Ви краще за мене розумієтесь на їжі, а я люблю все.
— Вибирай сама, доню.
— Ні. Хай вибирає той, хто розуміється краще за мене. Я після пансіону ніяк не можу наїстися.
— Ну, то я приготую вам сюрприз,— сказав Gran Maestro.
У нього було довгасте лагідне обличчя, сиві брови над ледь побриженими повіками й життєрадісна усмішка старого солдата, який радіє, що він іще живий.
— Що новенького в Ордені? — спитав полковник.
— Я чув, що наш патрон ускочив у халепу. У нього конфіскували майно. Чи принаймні наклали арешт.
— Сподіваюся, він якось викрутиться.
— За патрона можна не турбуватись. Він пережив і не такі бурі.
— За нашого патрона! — сказав полковник.
Він підніс келих, повний щойно відкоркованої чистої вальполічелли.
— Випий за нього, доню.
— Я не питиму за таку свиню, — сказала дівчина. — До того ж я не належу до вашого Ордену.
— Ні, вас уже прийняли до нього, — сказав Gran Maestro. — Per merito di guerra [60] Per merito di guerra — За бойові заслуги (іт.).
.
— Тоді доведеться-таки випити, — погодилася дівчина. — Але чи справді мене прийняли до Ордену?
— Атож,— відповів Gran Maestro,— Хоч вам іще не видали свідоцтва, я призначаю вас Верховним Почесним Секретарем. Полковник відкриє вам таємниці Ордену. Відкрийте їй наші таємниці, прошу вас, полковнику.
— Залюбки, —сказав полковник.— А рябого нема поблизу?
— Ні. Він гуляє зі своєю коханою. З міс Бедекер.
— Тоді все гаразд,— сказав полковник. — Ти повинна збагнути головну таємницю... Поправте мене, Gran Maestro, якщо я помилюсь.
— Починайте, — сказав Gran Maestro.
— Починаю. Слухай уважно, доню. Це Найвища Таємниця. Слухай! «Любов є любов, а радість є радість. Та все змовкає, коли вмирає золота рибка».
— Посвячення відбулося, — проголосив Gran Maestro.
— Я дуже рада і пишаюся, що стала членом вашого Ордену,— мовила дівчина. — Та, сказати по правді, він якийсь грубий, ваш Орден.
— Що правда, то правда,— погодився полковник. — А тепер, Gran Maestro, скажіть, що ми будемо їсти, якщо це не секрет.
— На перше enchillada з крабів по-венеціанському, тільки холодна. Краби в шкаралупі. Потім камбала — для вас, а для вас, ласкава пані, — смаженина. А яких овочів вам дати?
— Всіх, які є,— сказав полковник.
Gran Maestro пішов, і полковник спершу поглянув на дівчину, а тоді на Великий канал за вікном, що вигравав чарівними переливами — їх видно було навіть звідси, із найдальшого куточка бару, вдало переобладнаного під ресторан, — і сказав:
— Доню, чи я вже говорив, що кохаю тебе?
— Ти вже давно цього не казав. Але я кохаю тебе.
— А що стається з людьми, які люблять одне одного?
— Та, певне, вони спершу кохаються й щасливіші за інших. А потім один із них приречений на довічну порожнечу.
— Я не хочу бути нечемним, а то б я тобі відповів, — сказав полковник. — Прошу тебе, не треба ніякої порожнечі!
— Постараюся, — відповіла дівчина.— Я сьогодні стараюся з самого ранку, відколи прокинулась. Стараюся з того дня, як ми пізнали одне одного.
— От і старайся, доню.
Потім полковник звернувся до Gran Maestro, що, віддавши розпорядження, знов підійшов до них:
— Пляшку того vino secco [61] Vino secco — Сухе вино (іт.).
зі схилів Везувію до камбали. А решту ми запиватимемо вальполічеллою.
— А мені можна запивати смаженину сухим вином? — спитала дівчина.
— Ренато, доню! Звичайно, можна. Тобі все можна.
— Коли вже пити, я хочу пити те саме вино, що й ти.
— Добре біле вино в твоєму віці дуже добре і зі смажениною,— сказав полковник.
— Жаль, що між нами така велика різниця в літах.
— А мені це дуже подобається, — заперечив полковник. — Хіба що...— він раптом затнувся, а тоді додав: — Будьмо fraîche et rose comme au jour de bataille [62] Fraîche et rose comme au jour de bataille — Свіжі й рум'яні, як під час бою (фр.).
.
— Хто це сказав?
— Не знаю. Я почув це, коли вчився в Collège des Maréchaux [63] Collège des Maréchaux — Маршальський колеж (фр.).
. Дуже претензійна назва. I все ж я його закінчив. Та найкраще я знаю те, чого навчився від фріців, воюючи з ними. Вони — найкращі солдати. Тільки не вміють розрахувати свої сили.
Читать дальше