Юрій Яновський - Чотири шаблі

Чи ти німець, чоловіче? (Нім.)

Тут ідеться про засновника однієї із паназіатських релігій і філософій Будду Гаутаму (Сиддхартху), який жив упродовж 563–483 pp. до н. є. (за версією вчених із Індії, Європи, США) або на 100 років пізніше — в 448–368 pp. до н. є. (за версією японських науковців).

Ідеться про арабського пророка, засновника ісламу, якого ще називають Мухаммедом (Магометом) (570, Мекка, Аравія — 8 червня 632, Медина). Його вчення викладене в Корані.

Яновський веде мову про місця пам'яті Леонардо да Вінчі (15.04.1452, Анкіано, Флорентійська республіка — 2.05.1519, Клу, Франція), відомого італійського художника, скульптора, архітектора, інженера і вченого, та Мурільйо Бартоломе Естебана (хрещ. 1.01.1618, Севілья, Іспанія — 3.04.1682, Севілья, Іспанія), відомого іспанського художника. Обидва майстри імпонують письменникові насамперед як творці шедеврів, що залишаються актуальними упродовж століть. Окрім того, в період інтегральних шукань, що випадають на 1920-і, ці два таланти приваблювали своїми експериментами у сфері синтезу щирої релігійності й позитивної науки.

Перекладач (іт.)

Історія італійського мистецтва (фр.).

Свобода дій (фр.).

Слова існують, щоб приховати наші думки (фр.).

Напевно, Яновський мав на увазі полотно «Кущ», написане відомим голландським та французьким імпресіоністом Вінсентом Віллемом ван Ґоґом у 1889 році в лікарні для душевнохворих у Сен-Ремі-де-Прованс, яке передає повну сум'яття душу автора.

Ідеться про цінності, сформовані в межах релігії та філософії буддизму. Відомо, онтологічним сенсом учення була нірвана — антитеза сансари, сфери кармічної активності, безперервного коловороту народжень і вмирань, іллюзорності й неістинності існування.

Елімінація Яновським образу коштовного каменя в порожнечі є знаком його парадоксального відступу від канонів буддизму. Три речі, вміщені у скульптуру Будди, — рис, трісочки та папір, які символізують у тексті відповідно їжу, вогонь, молитву, співвідносні з логікою суб'єктивної інтерпретації буддійських приписів, що визнана органічною в межах самого буддизму: вона випливає з ідеї відносності усіх наступних утілень Учителя на фоні його першого житія, звідки відносним є тлумачення усіх його суджень на фоні тих, що їх зробив сам Гаутама. Абсолютизуючи стратегію оновлення канонічних істин, Яновський інтеґрує ідею порожнечі й ілюзорності існування порівняно зі станом Будди та ідею 10 параметрів (великих досконалостей), яких дотримувався бодхісатва (той, хто прагне стати буддою): щедрість, моральність, самозречення, мудрість, наполегливість, терпіння, щирість, цілеспрямованість, невибіркова любов, незворушність (ці вартості будди як просвітленого й пробудженого були антитезою до принципів існування темного Мари: пристрасть, нелюбов до вищого життя, відчуття спраги й голоду, похітливість, байдужість і бездіяльність, страх і легкодухість, сумнів, лицемірність, черствість, піднесення себе й приниження інших). Можливо, така органічна суб'єктивність інтерпретації стосується учення Триратни (Трьох скарбів): цю модель складають будда (учитель), дхарма (вчення), сингха (община). А ще, як про те можна судити із тексту Яновського, письменник веде мову про буддизм, трансформований у межах китайської культурної традиції, де світ речей сприймається єдиною пантеїстичною реальністю, всесвіт сакралізований і просякнутий духом онтологічного оптимізму. Цінності китайських буддистів пов'язані з ідеалом Махаяни, що називається бодхі (пробудження, просвітлення), а не ідеалом нірвани в Хінаяні.

Окрім того, в інтерпретації буддизму Яновським немалу роль відіграла недогматичність та інклюзитивність (відкритість для вільної взаємодії) усіх релігійних шукань Китаю, у тім числі й буддизму (див.: Торчинов Е. Пути философии Востока и Запада: познание запредельного. — СПб.: Азбука-классика, Петербургское Востоковедение, 2005. — С. 305–340).

Роман написано в жовтні 1929 року.

Перша публікація: Чотири шаблі: Роман. — X.: Книгоспілка. 1930. — 226 с.

Подаємо за виданням: Яновський Ю. Твори. В 5-ти т. — К.: Дніпро, 1983. — Т. 2. — С. 163–326.

Ідеться про лідерів Коліївщини — чи не наймасштабнішого повстання на Правобережній Україні, що входила до складу царства Польського, викликаного соціально-економічними та конфесійними утисками. Відбулося в 1768 році.