Ярослава Дегтяренко - Зраджений гетьман

– Що ви мовчите?! – гримнув Олексій. – Мені нічим оплачувати військо!

Бояри перезирнулися. А потім Ілля Милославський неквапно заговорив:

– Я можу лише порадити пресвітлому государеві наказати всім, хто має добрі срібні копійки чи рублі, обміняти їх у Приказі Великої казни на мідні за встановленою твоєю величністю ціною. Звичайно ж, меншою, ніж потрібно. Або підвищити податки. Але в жодному разі не відмовлятися від мудрого рішення про карбування мідних грошей.

– Мабуть, твоя правда, – погодився Олексій після деяких роздумів. – Так і зроблю.

Морозов підмітив, що тесть зітхнув з полегшенням. Борис усміхнувся. З деякого часу йому доносили, що грошові майстри почали різко багатіти. Не треба великого розуму мати, щоб уторопати, що й майстри, і приставлені до них наглядачі привозили на Грошовий двір мідь, з якої карбували монети для себе. «Отже, мій тесть покриває цих злодіїв! [19] Милославський, здійснюючи контроль за карбуванням мідних грошей, зловживав своїм службовим становищем. І це призвело до Мідного бунту 1662 р. Коли були викриті всі махінації, Милославського помилували, а простим грошовим майстрам у покарання рубали руки й ноги та виселяли з родинами до Сибіру. – зрозумів боярин, бо нагляд у цій справі був доручений Милославському. – Ось чому він так хоче зберегти карбування мідяків!» Проте промовчав: усе-таки тесть!

– Але що робити з Малою Руссю? – запитав Олексій. – Мені б не хотілося великої війни через неї із сусідами, але я не можу віддати її Польщі!

– Твоїй величності не варто забувати про приниження, якого завдали тобі ляхи, вимагаючи прийняти католицтво в обмін на польську корону. А покарати їх ти можеш лише руками козаків, – несподівано мовив князь Черкаський.

Узагалі князь був сином кабардинського князя Кудента й колись мав ім’я Урускан. Його батько, шукаючи захисту в Московії від смути на власній батьківщині, став вірним царським холопом. А тепер син, прийнявши православ’я, наслідував батька та став Яковом Кудентовичем. Проте холопство в Олексія щедро окупалося: Черкаський отримав боярський чин і став найближчим радником царя.

– Щоб прихилити черкасів на свій бік, – знову заговорив Яків, бо цар прихильно на нього подивився, – твоїй величності варто запропонувати тим холопам такі самі умови угоди, які запропонували ляхи. Вони щиро віддані православ’ю, тож відкинуть латинство, бо в Малій Русі чимало черкасів, які віддані тобі через твою щиру побожність та чисту віру в Господа Бога нашого. Головний козир твоєї величності – віра. Наскільки мені відомо, частина черкасів обрала собі гетьманом Безпалого. Але після походів Шереметєва та Ромодановського з’явилося чимало незадоволених їхніми звірствами. Тож задля запобігання великій війні варто піти на поступки…

– Та що ти таке кажеш?! – викрикнув Ілля Милославський. – Які можуть бути поступки Івашці?

– Не перебивай! – суворо осмикнув тестя Олексій.

– Яків Кудентович мудро радить, – несподівано подав голос Алмаз. – Якщо твоя величність запропонує таку саму угоду, як і ляхи, то більшість черкасів охоче піде на це через православ’я.

– А якщо та угода містить такі пункти, які не до честі государевого імені та не до користі його величності? – запитав Морозов.

– Мені привезли копію тієї угоди, і я читав її його величності, – мовив дяк. – Якщо государ зволить мене вислухати, то я можу порадити ствердити з Військом Запорозьким нову угоду з такими самими пунктами, як і в угоді з ляхами. А ще обрати нового гетьмана, якому виділити побільше міст і земель на його булаву. Тільки таким чином можна замиритися з черкасами.

– А як бути з воєводськими залогами? Як бути з козацьким реєстром? А податки? – запитав Олексій. – Угода, укладена під Гадячем, дає гетьманові багато влади. А я не хочу відмовлятися від підкорення Малої Русі. І мені вигідно завоювати її не зброєю, а мирним шляхом.

– Мій государю, – несподівано подав голос Одоєвський, який весь цей час мовчав і лише уважно слухав інших. – Вислухай вірного холопа твого. Коли я за твоєю ласкою вирушив з тобою в похід під Смоленськ, то уважно спостерігав за козаками. Прості люто ненавидять ляхів, але їхня старшина прагне бути панами, як і польська шляхта. І старшина розуміє, що це буде можливим лише тоді, коли вони матимуть свого сильного гетьмана. Тож найперше, що треба зробити, це замінити Виговського такою людиною, яка буде тобі коритися. Ромодановський та Шереметєв учинили дурість, силою схиляючи черкасів до покори. Але якщо Виговський має шану серед більшості козаків, то на сьогодні варто забути всі його зради та вибачити йому. І варто укласти з ним нові статті, у яких врахувати всі його побажання. На безвихідь можна погодитися вивести навіть ті залоги, які вже стоять у Малій Русі. Загалом зробити все, щоб замиритися з Військом і не допустити його відходу з-під твоєї високої руки до Польщі. А після цього знищити Річ Посполиту руками самих козаків. Якщо вона паде, то козакам більше ніде буде шукати собі союзників. Ти уклав мир зі Швецією, і Карл Ґустав двічі подумає, перш ніж пристати на пропозицію Мухамеда Гірея про союз проти тебе. А коли твоя держава зміцниться, то тоді ти зможеш остаточно підкорити собі Малу Русь, бо в тебе не буде суперників. Тож дай таємний наказ Трубецькому, де опиши все, що я насмів порадити тобі. Але це за умови, що Виговського люблять у Війську! Але якщо його ненавидять, то Трубецькой повинен дати козакам такого гетьмана, який їм до смаку. І вже в цьому випадку ти, государю, можеш в обмін на булаву вимагати від нового гетьмана все, чого твоя душа забажає [20] Цар Олексій дійсно проводив таємну раду 7 лютого 1659 р. і прийняв на ній таке лукаве рішення, схвалене всіма боярами, згаданими в цьому розділі. .