Ярослава Дегтяренко - Зраджений гетьман

А дехто навіть пустив плітки, що це не Олеся звабила Висоцького, а він – її. А що? І таке в житті буває! У Михайла вже волос сивіє, голова шаліє, а дівка молода, як горіх, отже, так і проситься на гріх! До того ж дехто пригадав, що за Олесею спочатку Лесь волочився, а потім різко її кинув та поїхав. Так ось де собака порився: пан Висоцький поласував чужою дівчиною так, що бідоласі Леську тільки й залишилося, що поїхати звідси! Ці плітки породили співчуття до нещасних закоханих, а ні в чому не винний Михайло миттєво перетворився на лиходія та розпусника.

Не варто й говорити, що обсмоктування цих подій подарувало пліткаркам чимало солодких годин – от уміють же деякі люди влаштувати собі дозвілля, обговорюючи інтимні таємниці чужого життя!

До Михайла, звичайно, доходили ці плітки, але він чхати на них хотів. Йому лестило з’являтися з Олесею на людях – він помічав, як інші чоловіки нескромно поглядають на його двадцятирічну дружину та заздрять йому. Дійсно, Олеся, будучи в зеніті юності, вигідно відрізнялася від дружин Михайлових приятелів, які були вже в літах, занадто обтяжені побутом та народжуванням потомства, тож давно втратили легкість та пустотливість молодості. До того ж більш пильно придивившись до своєї Олесі, Михайло з вдоволенням підмітив, що його дружинонька, окрім краси, має ще й витончені манери. Ні, в ній не було шляхетського лоску: дочці полтавського козака ніде було навчитися світських манер. Але Олеся мала вроджене почуття тактовності та делікатності, що вкупі з жіночою достойністю чудово замінювало шляхетність.

У середині лютого почалася Масляна, і за давнім звичаєм заміжні жінки святкували Колодій. Спочатку жіноцтво вешталося подвір’ями, чіпляючи всім дівчатам і парубкам колодочки на знак покарання за безшлюбність. Причому останні мусили відкуповуватися хмільним. А потім весела та підпила юрба жіноцтва посипала до Фениного шинку, щоб пристойно виконати обряд.

У шинку жінки поклали на стіл сповите, як немовля, полінце, разом вигукнувши: «Народилась Колодка!» І, взявшись за руки, пішли хороводом навколо столу, весело приспівуючи ті самі пісні, що й на хрестинах. Обійшовши колодку тричі, жіночки дістали свої вузлики та швидко накрили на стіл. І ледь вони встигли випити по чарці, як розчинилися двері й на порозі з’явилася Олеся з торбинкою в руці. І така ошатна! У підібраній зі смаком свиті із сукна насиченого бордового відтінку, з шалевим коміром, підбитим чорним хутром, і в кораблику з парчі, який їй дуже личив. Олеся теж вирішила відсвяткувати Колодій як годиться. Проте вештатися подвір’ями її не запросили, і вона явилася в шинок.

Повисла тиша. Жінки ніяк не могли вибачити колишній наймичці шлюб з Висоцьким, тому недобре на неї дивилися. Олеся помітила цей мовчазний осуд, але й оком не зморгнула, ввічливо привіталася та, підійшовши до Фени, прив’язала їй на ліву руку гарно прикрашену колодочку. Чим вельми досадила всім присутнім, бо дорікати різноокій шинкарці безшлюбністю не збирався ніхто. А потім рушила до столу, але зупинилася – жінки щільно сиділи на лавах, і жодна з них не ворухнулася, щоб звільнити для неї місце. Олеся нахмурилася, але тут Катерина, дружина полковника Джулая, посунулася, запросивши:

– Сідай поруч зі мною, Олесю, якщо зважилася прийти… Що там у тебе смачненького в торбинці?

Олеся, гордовито підібгавши губи, почала діставати пиріжки, вареники із сиром, підсмажену до рум’яної скоринки ковбасу та штофчик наливочки власного виробництва.

Катерина з ледь помітною насмішкою спостерігала за нею, а потім скуштувала пиріжок, похвалила. Завдяки мудрості Катерини напруження потроху спало, і жіноцтво загомоніло про різні дрібнички, з апетитом почало їсти, запиваючи страви медом чи горілкою. Олеся сиділа з незворушним виглядом, бо шматок не ліз у горло – вона міркувала, як дошкулити всім жінкам за зневагу до себе.

Катерина мовчала, лише нишком спостерігала за Олесею, бо їй не давала спокою одна думка. Нарешті жінка не витримала й запитала:

– Як тобі живеться в заміжжі?

– Добре, – сухо мовила Олеся.

– А чому ти за Висоцького пішла?

Олеся скинула на Катерину здивований погляд, а потім відповіла, зважуючи кожне слово:

– Бо він обіцяв подбати про мого братика, якому треба чоловіче виховання та місце в житті. І слова свого Михайло дотримав. Я розумію, що вам усім, порядним і побожним, не подобається наш шлюб. Але мені це байдуже! Я щаслива з Михайлом, як ніхто з вас!