Ерік Ларсон - Диявол у Білому місті

На жаль для Неда, він швидко виявив, що новий статус нічим не покращив його стосунків із Джулією. Їхні суперечки стали лише запеклішими, а крижана тиша, яка заповнювала решту їхнього спільного часу — ще довшою і холоднішою. Голмс йому співчував. Частував Неда обідом у ресторані на першому поверсі й розповідав йому, як він переконаний, що їхній шлюб можливо врятувати. Джулія — жінка амбітна і, зрозуміло, дуже гарна, але вона скоро має прийти до тями…

Голмсове співчуття просто-таки роззброювало. Думка, що причина незадоволеності Джулії — він, здавалася дедалі більш безглуздою. Голмс навіть хотів, щоб Нед застрахував своє життя, адже, безумовно, коли його сімейні проблеми зійдуть нанівець, він захоче захистити Джулію і Пьорл від злиднів у разі власної смерті. Він порадив Недові також подумати над тим, щоб застрахувати життя Пьорл, запропонувавши навіть зробити за нього перший внесок. Він привів зі страхової компанії її представника — такого собі містера Арнольда, — щоб той зустрівся з Недом.

Арнольд пояснив, що він засновує нову агенцію і хоче продати якомога більше полісів, щоб привернути увагу найбільших страхових компаній. Щоб отримати свій поліс, Нед має заплатити всього лише один долар, казав містер Арнольд — один-єдиний долар, щоб почати захищати свою сім’ю завжди!

Але Недові не хотілося оформлювати поліс. Арнольд намагався його переконати. Нед відмовлявся й відмовлявся і нарешті сказав Арнольдові, що коли тому дуже треба долар, то він може дати йому його й так.

Арнольд і Голмс перезирнулися. В їхніх очах не було жодного виразу.

Невдовзі в аптеку почали навідуватися кредитори, вимагаючи виплати боргів, заставою для яких, виявляється, були меблі крамниці та її товари: мазі, бальзами тощо. Нед нічого не знав про ці борги й гадав, що кредитори його обманюють, доки ті не показали йому документи, підписані попереднім господарем Г. Г. Голмсом. Тепер, розуміючи, що борги не вигадані, Нед пообіцяв сплатити їх якомога швидше.

І тут Голмс йому поспівчував, але нічого не міг вдіяти. Будь-яке успішне підприємство накопичує борги. Він гадав, що принаймні це Нед про комерцію знав… У кожному разі, до такого Недові тепер слід звикнути. Ну, а продаж, нагадав йому Голмс, є остаточним.

Це розчарування повернуло Неда до хвилювань щодо Голмса і Джулії. Він почав підозрювати, що його друзі дійсно мали рацію, вважаючи, що між Голмсом і Джулією є незаконний зв’язок. Це, звичайно, могло пояснити зміни в поведінці його дружини, та й навіть те, що Голмс продав йому ту аптеку — така собі торгівля: ось тобі крамниця в обмін на жінку.

Проте Нед ще не висловив дружині своїх підозр. Він просто сказав їй, що коли її поведінка не зміниться і вона далі ставитиметься до нього холодно й вороже, то їм треба буде розлучитися.

Вона відповіла різко: «Для мене розлучитися з тобою ніколи не зарано».

Але вони ще якийсь недовгий час пробули разом. Сварки стали ще частішими. Урешті Нед крикнув, що з нього досить, шлюбу кінець. Він переночував у перукарні під своєю квартирою. Знизу було чути кроки в кімнаті, де спали дружина й дочка.

Наступного ранку він сказав Голмсові, що від’їжджає і припиняє свої виплати за крамницю. Коли Голмс став умовляти його подумати ще, Нед тільки розсміявся. Він переїхав і став працювати в ювелірній крамниці в центрі міста. Пьорл залишилася із Джулією і Голмсом.

Нед спробував ще раз завоювати серце дружини. «Я сказав їй, виїхавши з тієї квартири, що коли вона повернеться до мене та припинить мене пиляти, то ми знову будемо разом, але вона відмовилася».

Нед присягав, що колись повернеться до Пьорл. Минуло небагато часу, і він залишив Чикаго й переїхав до Джилмена (штат Іллінойс), де зустрів дівчину й почав офіційне залицяння, і в результаті ще раз прибув до будівлі Голмса, щоб попросити в дружини офіційного розлучення. Розлучення вона йому дала, але отримати опікунство щодо Пьорл не зміг.

Отже, коли Нед поїхав і розлучення стало остаточним, Голмс почав втрачати інтерес до Джулії. Він раз у раз обіцяв із нею одружитися, щойно вона офіційно розлучиться з Недом, але тепер його така перспектива зовсім не тішила. Особливо йому не подобалася похмура присутність Пьорл, яка його немовби звинувачувала.

Уночі, коли зачинялися всі крамниці на першому поверсі й засинали Джулія, Пьорл та решта пожильців, він інколи спускався до підвалу, обережно замикався, а тоді запалював вогонь у своїй печі й насолоджувався його лютим жаром.