Ерік Ларсон - Диявол у Білому місті

Старий світ відходив. П. Т. Барнем помер; злодії пробували викрасти його тіло. Вільям Текумзе Шерман теж помер. Атланта раділа. Закордонні репортажі запевняли, помилково, ніби Джек-Різник повернувся. Уже зовсім близько звіряче вбивство в Нью-Йорку могло вказувати на те, що страхітливий злочинець перебрався до Америки.

У Чикаго майор Р. В. Мак-Клорі колишній працівник тюрми штату Іллінойс, що в Джойлеті, почав готувати місто до того сплеску злочинності, якого всі очікували під час виставки. В «Аудиторіумі» було відкрито кабінет, який приймав і поширював бертільйонівські прикмети відомих злочинців. Ця система, що її винайшов французький криміналіст Альфонс Бертільйон, вимагала від поліції точних фізичних вимірів підозрюваних осіб. Бертільйон вважав, що виміри кожної людини є неповторними, тож можуть дозволити розкрити ті псевдоніми, які злочинці собі обирають, переїжджаючи з міста до міста. Теоретично детектив у Цинциннаті міг би телеграмою назвати своєму нью-йоркському колезі кілька точних цифр, і коли є така особа, що їм відповідає, то в Нью-Йорку її знайдуть.

Репортер поцікавився в майора Мак-Клорі, чи справді виставка приваблюватиме кримінальний елемент. Той на мить замислився і сказав: «Гадаю, абсолютно необхідно, щоб місцева влада була готова зустріти й мати справу з найбільшим збіговиськом злочинців, яке тільки можливе в нашій країні».

У будівлі Голмса на розі Шістдесят третьої й Воллес-стрит, яку тепер в окрузі прозивали замком, у родині Коннерів було неспокійно. Чорнява красуня Ґертруда, сестра Неда, одного разу прийшла до брата вся в сльозах і сказала, що ні хвилини більше не може залишатися в цьому будинку. Вона збиралася сісти на перший же потяг додому, до Маскетіна (штат Айова). Нед благав сестру розповісти, що сталося, але вона відмовилася.

Нед розумів, що вона почала зустрічатися з якимсь молодим чоловіком, і був переконаний, що плаче вона через щось, що той сказав чи зробив. Можливо, пара поводилася «нескромно», хоча він і не вірив, що Ґертруда була здатна на таке моральне падіння. Що більше вимагав він від неї пояснень, то дужче вона тривожилася і відмовлялася. О, краще б їй ніколи не бачити Чикаго! Не бачити оцих пекельних нетрів, сповнених галасу, пилу, диму, нелюдських веж, що застують сонце, і вона ненавиділа це місто, а надто цю похмуру будівлю і постійний гамір будівельних робіт.

Коли Голмс проходив повз них, вона не звела на нього очей і зашарілася. Нед цього не помітив.

Нед найняв вантажників, щоб доправити її речі на потяг і сам провів сестру на вокзал. Усе одно вона не дала йому жодних пояснень. Попрощалася крізь сльози. Потяг задимів і від’їхав.

В Айові — в безпечному, глухому Маскетіні — Ґертруда несподівано захворіла. Недуга виявилася смертельною. Голмс сказав Недові, як його засмучує ця печальна новина, але в очах його стояв лише рівний синій спокій, вони були мов озера тихого серпневого ранку.

Коли в домі не стало Ґертруди, напруга між Недом і Джулією посилилася. Їхній шлюб ніколи не був спокійним. Удома в Айові вони були близькі до розлучення. І ось знову їхні стосунки тріщать по швах. Їхня дочка Пьорл стала, відповідно, менш керованою, в її поведінці з’явилися періоди похмурої відчуженості й раптові спалахи гніву. Нед не розумів, що з дівчинкою. Він був «людиною легкої і наївної вдачі, — пізніше згадували про нього, — він усьому довіряв». Він не помічав навіть того, що бачили його друзі й постійні відвідувачі крамниці. «Хтось із друзів казав мені, що між Голмсом і моєю дружиною щось відбувається, — згадував він пізніше. — Спочатку я не вірив».

Незважаючи на попередження і наростання власної тривоги, Нед був у захваті від Голмса. Ось він, Нед, працює в ювелірній крамниці на господаря, а тим часом Голмс контролює маленьку імперію — а йому ще навіть не виповнилося тридцяти. Поряд з енергійним і успішним Голмсом Нед почувався ще дрібнішим, ніж завжди, особливо тепер, коли Джулія почала дивитися на нього так, ніби він щойно вийшов із цехів «Union Stock Yards».

Тож Нед виявився особливо сприйнятливим до такої пропозиції, яку зробив йому Голмс: він бажав відновити свій образ в очах дружини. Голмс пообіцяв продати Недові всю аптеку, на умовах, які Неду — наївному Неду — видалися надзвичайно щедрими. Голмс підвищить йому платню з дванадцяти до вісімнадцяти доларів на тиждень, так що Нед зможе давати Голмсові по шість доларів на тиждень, щоб оплатити покупку. Недові навіть не треба буде перейматися тими шістьма доларами — Голмс буде автоматично вираховувати цю суму щотижня з його платні. Голмс пообіцяв подбати також про всі формальності й узгодження всіх питань з міськими чиновниками. Нед отримуватиме свої дванадцять доларів на тиждень, як завжди, але тепер стане господарем гарної крамниці в заможному районі, котрий має стати ще багатшим із початком роботи Всесвітньої виставки. Нед згодився, не маючи й гадки, чому Голмсові могло схотітися розлучитися з такою вигідною справою. Пропозиція полегшила його хвилювання щодо Голмса та Джулії. Коли б між Голмсом і Джулією було щось аморальне, то чи став би він пропонувати Недові перлину своєї інґлвудської імперії?