Айн Ренд - Джерело

За кілька днів після оголошення про будівництво «Аквітанії» Тухі вирішив побачитися з Гоптоном Стоддардом, тому прийшов увечері до його величезного захаращеного помешкання на Ріверсайд-драйв.

— Гоптоне, — весело мовив він, — я помилявся. Ти мав рацію про храм.

— Невже? — здивувався ошелешений Гоптон Стоддард.

— Так, — підтвердив Тухі, — твоя правда. Ти повинен збудувати храм. Храм людської душі. Це найкращий з усіх варіантів.

Гоптон Стоддард глитнув, його блакитні очі зволожилися. Він відчув, що суттєво просунувся стежкою праведності, якщо спромігся прищепити якусь чесноту своєму вчителеві. Після цього вже ніщо не мало значення; він сидів, як покірне зморшкувате дитинча, слухаючи Еллсворта Тухі, киваючи і погоджуючись геть на все.

— Це амбітна справа, Гоптоне, і якщо ти за це берешся, то маєш зробити все правильно. Це трохи самовпевнено, знаєш, — пропонувати дар Богові, — і якщо ти не зробиш усе якнайкраще, це стане виявом зневаги, а не вшанування.

— Так, авжеж. Слід усе зробити добре. Потрібно зробити все правильно. Якнайкраще. Ти допоможеш мені, Еллсворте, правда? Ти ж усе знаєш про будівництво, мистецтво і решту — все має бути правильно.

— Я залюбки допоможу тобі, якщо ти справді цього хочеш.

— Якщо я хочу?! Як це — якщо я хочу?! Боже праведний, та що б я без тебе робив? Я нічого не знаю про… про все таке. А треба зробити все правильно.

— Якщо ти хочеш зробити все як слід, чи робитимеш саме так, як я скажу?

— Так-так. Безперечно.

— По-перше, вибір архітектора. Це дуже важливо.

— Так.

— Тобі не потрібен один із тих солодкавих торговців із доларовим німбом над головою. Тобі потрібна людина, яка вірить у своє призначення так, як ти віриш у Бога.

— Усе правильно. Це абсолютно правильно.

— Ти повинен запросити того, кого я назву.

— Авжеж. І хто це?

— Говард Рорк.

— Хто-хто? — Гоптон Стоддард був спантеличений. — Хто він такий?

— Він людина, яка збудує храм людської душі.

— А він хороший архітектор?

Еллсворт Тухі повернувся і вп'явся в нього поглядом.

— Гоптоне, клянуся своєю безсмертною душею, — промовив повільно, — він найкращий з усіх.

— О!..

— Але з ним важко домовитися. Він працює лише на певних умовах. І ти маєш скрупульозно їх дотримуватися. Ти повинен дати йому повну свободу дій. Скажи йому, чого хочеш і скільки збираєшся витратити, а решту залиш йому. Дозволь йому спроектувати і збудувати так, як він бажає. Інакше він не працюватиме. Чесно скажи йому, що нічого не тямиш в архітектурі і обрав його, бо відчуваєш, що він єдиний, кому можна довірити зробити все правильно, без порад або втручання.

— Гаразд, якщо ти поручаєшся за нього…

— Я поручаюся за нього.

— Тоді чудово. І мене не бентежить, скільки це коштуватиме.

— Але ти повинен бути обережним, зустрічаючись із ним. Думаю, спочатку він може відмовитися. Він скаже тобі, що не вірить у Бога.

— Що ?!

— Не вір йому. Він глибоко релігійна людина — по-своєму. Це можна зрозуміти, дивлячись на його будинки.

— О…

— Але офіційно він не належить до жодної конфесії. Отже, ти не видаватимешся упередженим і нікого не образиш.

— Це добре.

— У питаннях віри ти насамперед повинен мати віру. Адже так?

— Це так.

— Не чекай на ескізи. На них потрібен певний час, а тобі не варто відкладати подорож. Просто найми його — не підписуй угоди, це не обов'язково — віддай банкові розпорядження подбати про фінансове забезпечення його вимог і дозволь йому зробити решту. Ти не мусиш платити йому гонорар до повернення. За рік чи близько того ти побачиш усі чудові храми світу, але тут на тебе очікуватиме ще кращий, твій власний храм.

— Саме так я й хотів.

— Але варто подумати про належний розголос, належне відкриття, правильну рекламу.

— Звісно… І про рекламу?

— Авжеж. Чи ти чув бодай про одну видатну подію, що її не супроводжувала б пристойна рекламна кампанія? Без реклами далеко не заїдеш. Якщо ти поскупишся на неї, це стане виявом неповаги.

— Твоя правда.

— Якщо тобі потрібна належна реклама, ти повинен ретельно її спланувати, заздалегідь. Потрібно, щоб відкриття було наче одна велетенська фанфара, наче увертюра до опери, наче сурма Гавриїла.

— Як ти все чудово описуєш…

— Але щоб цього досягти, не дозволяй газетним шмаркачам зіпсувати ефект передчасним виливом інформації. Не оприлюднюй ескізів храму. Тримай їх у таємниці. Скажи Роркові, що ти хочеш тримати їх у таємниці. Він не заперечуватиме. Накажи підряднику спорудити високий паркан навколо будівельного майданчика. Ніхто не повинен знати, на що це буде схоже, поки ти не повернешся та особисто не очолиш відкриття. А потім — світлину в кожну бісову газету країни.