Айн Ренд - Джерело

— Ти, моя люба, завжди помилялася. Пробач мені. Я мав би краще це розуміти і не дивуватися. Звісно, це мало би тебе ощасливити — те, що він отримав цей контракт. Не заперечую, мене особисто цей факт аж ніяк не робить щасливим. От бачиш? Тепер твій візит до мого кабінету став повним успіхом. Отож «Аквітанію» ми класифікуватимемо як велику поразку, забудемо про неї і продовжимо як завжди.

— Авжеж, Еллсворте. Як завжди. На сьогоднішній вечері я здобуду для Пітера Кітінґа замовлення на чудову нову лікарню.

Еллсворт Тухі вирушив додому, де весь вечір думав про Гоптона Стоддарда.

Гоптон Стоддард був маленьким на зріст чоловічком і коштував двадцять мільйонів доларів. Цю суму становили три спадки і сімдесят два роки напруженої праці, присвяченої зароблянню грошей. Гоптон Стоддард був генієм інвестицій, він інвестував у все — у будинки з поганою славою, монументальні вистави на Бродвеї, особливо на релігійну тематику, фабрики, фермерську іпотеку та контрацептиви. Він був невеличким і згорбленим. Його обличчя не було потворним, але людям здавалося саме так, бо воно завжди мало один вираз: він усміхався. Постійно добра усмішка витягувала його маленький ротик у формі літери «V»; кожна його брова над круглими блакитними очицями нагадувала цю ж таки літеру, але крихітну; волосся, густе, білосніжне та хвилясте, нагадувало перуку, хоча було справжнє.

Тухі знав Гоптона Стоддарда багато років і мав на нього сильний уплив. Гоптон Стоддард ніколи не одружувався, не мав ані родичів, ані друзів; він не довіряв людям, вважаючи, що їм завжди потрібні лише його гроші. Та він страшенно поважав Еллсворта Тухі, бо Еллсворт був повною протилежністю до нього: Тухі аж ніяк не переймався житейськими благами. Завдяки цьому контрасту він вважав Тухі втіленням усіх чеснот; проте Гоптон не замислювався, ким був тоді він як антипод Тухі. Йому було нелегко думати про своє життя, і щороку ця стурбованість зростала разом із впевненістю у наближенні кінця. Він знайшов утіху в релігії — це був своєрідний хабар. Він експериментував із кількома різними віросповіданнями, відвідував служби, жертвував великі суми і переходив до іншої віри. Роки минали, і темпи його пошуку пришвидшувалися — вони набували ознак паніки.

Байдужість Тухі до релігії була єдиною вадою, що тривожила Стоддарда у другові та наставникові. Та все, що проповідував Тухі, добре вкладалося в Божий Закон: благодійність, жертовність, допомога вбогим. Гоптон Стоддард відчував себе у безпеці, коли прислухався до порад Тухі. Він щедро і без вагань жертвував організаціям, що їх рекомендував Тухі. Стосовно душі — він уважав Тухі земним аналогом Бога.

Але цього літа Тухі вперше зазнав удару від Гоптона Стоддарда.

Гоптон Стоддард нарешті вирішив утілити мрію, що її здійснення планував хитро й обережно, як і всі свої інвестиції, протягом кількох років: він вирішив збудувати храм. Цей храм не мав належати якійсь конкретній релігії, він мав бути міжконфесійним, таким собі собором віри, відкритим для всіх. Гоптон Стоддард хотів догодити кожному.

Він почувався розчавленим, коли Еллсворт Тухі взявся відраджувати його від цього проекту. Тухі хотів звести новий будинок для дітей із відхиленнями у розвитку; він створив організаційний комітет, знайшов високопоставлених спонсорів і зібрав пожертви на операційні витрати, але не мав ані приміщення, ані коштів, щоб збудувати сам притулок. Якщо Гоптон Стоддард хоче зробити щось задля увічнення свого імені, задля промовистого свідчення своєї щедрості, того, в яку благородну справу він вкладає свої кошти, то кращого варіанта, ніж будинок для дітей з відхиленнями у розвитку, не існує, — наполегливо переконував Тухі, — зробити щось неоціненно корисне для бідолашних, знівечених життям малят, до яких нікому немає діла. Але Гоптон Стоддард не відчував жодного ентузіазму до притулку чи до будь-якої іншої світської інституції. Він мріяв про «Храм людського духу Гоптона Стоддарда».

Він не міг навести жодних аргументів проти блискучої переконаності Тухі; він узагалі не міг нічого сказати, крім: «Ні, Еллсворте, це неправильно, ні, це неправильно, неправильно». Питання було відкрите. Гоптон Стоддард не зрушив із місця, але несхвалення Тухі його непокоїло, і він з дня на день відкладав рішення. Він знав лише, що мусить визначитися до кінця літа, бо восени планував відбути у тривалу подорож, світовий тур святими місцями всіх релігій — від Лурда і Єрусалима до Мекки і Бенареса.