Марина Гримич: Клавка

Вірш М. Рильського, написаний ним у дні, коли він з дружиною вперше повернувся на свою Ірпінську дачу після війни.

Леонід Федорович Хінкулов (1912–1986) — літературознавець, критик, перекладач, києвознавець, доктор філологічних наук.

Леонід Іванович Смілянський (1904–1966) — літературний критик, драматург, кіносценарист, прозаїк. Член літературних груп Гарт, ВУСПП і «Молодняк». В роки війни, в евакуації, написав роман «Софія», який був підданий критиці.

Обидва майже водночас написали романи про запорозьких козаків, які були піддані критиці.

Тут натяк на роман М. Хвильового «Вальдшнепи».

Микола Данилович Руденко (1920–2004) — письменник, філософ, громадський діяч, засновник Української Гельсінської групи.

Василь Петрович Козаченко (1913— 995) — прозаїк, партійний громадський діяч, у 1960-і — Депутат Верховної Ради УРСР, у 1970-і — член ЦК КПУ.

Нині — вулиця Прорізна.

Нині — вулиця Небесної сотні та Інститутська.

Олександр Миколайович Підсуха (1918–1990) — поет, прозаїк, драматург, перекладач, громадський діяч.

Олександр Єлисейович Ільченко (1909–1994) — прозаїк, сценарист.

Юрій Олексійович Мокрієв (1901–1991) — поет, драматург, сценарист.

Нині — вулиця Терещенківська.

Матвій Аронович Талалаєвський (1908–1978) — поет, писав російською мовою. У 1950-х — жертва Сталінських репресій

Семен Дмитрович Скляренко (1901–1962) — прозаїк, автор історичних романів.

Лазар Самойлович Санов — критик.

Нині — вулиця Банкова.

Дмитро Михайлович Косарик (Коваленко) (1904–1992) — письменник, літературознавець, кандидат філологічних наук, член «Плугу».

Павло Матвійович Усенко (1902–1975) — поет, журналіст, засновник літературної організації «Молодняк».

Олександр Абрамович Хазін — український та російський поет, прозаїк, естрадний драматург. Писав російською мовою.

Елітний житловий будинок письменників у Харкові, зведений кооперативом літераторів в кінці 1920-х рр.

Володимир Никифорович Гавриленко (1905–1995) — харківський письменник, у 1930-х — керував літературною групою «Харків».

Назва роману Ю. Смолича, розкритикованого у грудні 1947-го.

Іван Ле.

Рудницький Михайло Іванович (1889–1975) — літературний критик, літературознавець, поет, перекладач, дійсний член НТШ, доктор філософії.

Юрій Андрійович Гойда (1919–1955) — поет.

Федір Михайлович Потушняк (1910–1960), український письменник, етнограф, археолог.

Петро Федорович Сєверов (1910–1990) — прозаїк, журналіст.

Сава Овсійович Голованівський (1910–1989) — поет, драматург, прозаїк, перекладач.

Олександр Іванович Копиленко (1900–1958) — прозаїк, дитячий письменник, критик. Вояк Армії УНР, член літературних об’єднань «Плуг», «ВАПЛІТЕ», «Пролітфронт».

Вадим Миколайович Собко (1912–1981) — прозаїк, драматург.

Олександр Степанович Левада (1909–1995) — драматург, кіносценарист, радянський діяч, лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка.

Український романс ХІХ ст.

Василь Арефійович Прісовський (1861–1917) — український композитор салонної музики, автор романсів, фантазій, патріотичних маршів.

Давид Наумович Гофштейн (1889–1952) — єврейський поет, один із зачинателів єврейської радянської поезії. Писав мовою їдиш. Під час війни був членом Єврейського антифашистського комітету, за що був розстріляний в 1952 р.

Євген Георгійович Адельгейм (1907–1982) — літературознавець, критик, зазнав переслідувань як «безродний космополіт».

Іван Іванович Нехода (1910–1963) — поет, прозаїк, дитячий письменник, журналіст.

Павло Андрійович Байдебура (1901–1985) — донецький письменник та журналіст. Писав українською мовою. Після війни очолював Донецьку письменницьку організацію.

Давид Демидович Копиця (1906–1965) — літературознавець, радянський діяч, депутат Верховної ради УРСР, у 1950-і — кандидат в члени ЦК КПРС.