Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Найповажнішу, найкраще зорганізовану та найбільш інтенсивну національно-культурну і громадсько-політичну роботу перевели УССтрільці на Волині в роках 1916-1918, після зайняття її німецько-австрійськими військами на весну 1915 р. В наслідок заходів Загальної Української Ради, дозволено Легіонові УСС в січні 1916 р. на набір добровольців із Волині. Крім цього дозволено там закладати українські приватні школи та вести культурно-освітню працю. В цілі переведення акції набору добровольців створено на Волині три Комісаріяти УСС в Володимирі Волинськім, Ковлі і Луцьку. На чолі тих Комісаріятів станули чот. М.Саєвич, сот. Д.Вітовський і чот. М.Гаврилко. [112] [110] Чотар УСС Михайло Гаврилко, відомий український мистець-скульптор, це визначна постать серед УССтрілецтва. Уроджений в старокозацькій родині 1882 р. на хуторі під Полтавою, покінчив школу мистецтва в Миргороді та почав студіювати в Вищій Школі Мистецтва в Петербурзі. Став членом Революційної Української Партії. В 1905 р. з доручення організації переїхав до Львова, звідки вертався на Україну. Арештований на кордоні попав в тюрму, де сидів 6 місяців. Звідси втік та працював нелегально на Полтавщині і Київщині. Опісля знову перейшов до Львова. Студіював в Академії Мистецтв в Кракові п'ять років, при фінансовій допомозі НТШ. Брав участь у конкурсі будови пам'ятника Т.Шевченка в Києві. Працював в студентських організаціях та в стрілецьких товариствах у Львові. З вибухом війни став членом стрілецької мобілізаційної комісії у Львові та вступив до першої сотні УСС. В перших місяцях війни працював з рамени Союзу Визволення України в таборах російських полонених вояків українців. В травні 1915 р. відійшов на фронт в ранзі чотаря та брав участь в боях під Болеховом, Викторовом, Галичем, Золотою Липою, Стрипою, Настасовом, як командант піонерського відділу. Був дуже люблений і популярний серед УССтрілецтва. Про його перебування в рядах УССтрільців було відомо київській царській поліції, яка згадує про нього в своїй, цитованій нами вище записці «об украинском движении за 1914-1916 годы». Культурно-освітньою справою на Волині зацікавився також Союз Визволення України, який для цієї цілі створив «Бюро Культурної помочі для українського населення окупованих земель».

Акція набору добровольців натрапила на Волині на великі труднощі. Тамошнє населення було національно неосвідомлене та не довіряло Австрії через її нелюдяний окупаційний режим. Крім цього згадані три старшини не мали ніяких майже помічників для переведення цього тяжкого завдання. Не зважаючи на це, УССтрільці вирішили викорнстати свій побут на Волині для зорганізування і переведення тут плянової культурно-освітньої і національно-освідомної праці. Це була велика ідея почати на території України, в найбільш занедбаній під оглядом національної свідомости області, піонерську місію національного освідомлення та розбудови громадського життя. Невдала акція набору добровольців відійшла на другий плян та вкінці її припинено, а на її місце приступлено до організації українського шкільництва на Волині.

З Коша УСС почали прибувати на Волинь до диспозиції трьох комісаріятів досвідчені громадські працівники, які пішли з новим, українським словом на волинські села, проповідували тут вперше живу українську визвольну ідею, будили народ, освідомляли його, ширили українське друковане слово, часописи, книжки, закладали товариства, хори, бібліотеки, а вкінці приступили до того найважнішого діла, до виховання нового, національно свідомого покоління, через закладання і ведення широкої сітки українських шкіл.

Першу українську школу на Волині засновано в Володимирі Волинськім на весні 1916 р. Протягом одного року існувало понад 50 шкіл, а в 1918 р. 150 шкіл. В процесі творення нових шкіл, включилися в учительську працю кільканадцять місцевих учителів.

Умови праці Комісаріятів УСС були дуже важкі, бо майже вся місцева адміністрація була в польських руках, вороже відносилась до акції організації українського шкільництва та перешкоджала її розвиткові. Також знищення багатьох сіл, нужда селян, брак учителів і шкільних будинків утруднювали працю. Кошти удержання майже усіх шкіл взяло на себе українське громадянство. Грошова збірка на ту ціль в Коші УСС давала місячно около 1200 корон. УССтрільці, що вчили в волинських школах, не одержували платні й жили тільки з невеликих вояцьких платень.

На Волині були УССтрільці також заступниками інтересів українського селянства, боронячи його перед надужиттями і сваволею мадярського вояцтва та австрійської жандармерії.