Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Малярське мистецтво здобуло серед УССтрілецтва великі осяги. Репрезентоване такими визначними мистцями-малярами, як О.Курилас, Ю.Буцманюк, І.Іванець, Р.Сорохтей, Л.Гец, Ю.Назарак, І.Кучмак та різьбар М.Гаврилко, воно створило багато цінних малюнків, портретів, карикатур, навіть більших картин, які в більшості збереглись, як цінні пам'ятки доби.

Також такі галузі мистецтва, як фотографіка, скульптура, музика (стрілецька оркестра) і театр (велика пропагандивна праця на Наддніпрянщині в 1918 р.) розвивались дуже добре.

Весь час ведено працю над створенням і удосконаленням української військової термінології. Життя на фронті і в запіллі заставляло Команду УСС розв'язувати майже щоденно тяжкі термінологічні проблеми. Вироблена здебільша УССтрілецтвом військова термінологія, стала важливим здобутком при організації майбутньої української армії.

Для плянового ведення та доцільного керування широким та різноманітним духовим та культурним життям і творчістю УССтрілецтва створено в 1915.р. окремий осередок в полі і в Коші, т. зв. Пресову Кватиру. Обсяг і зміст праці Пресової Кватири був багато більший, ніж вказує її назва, бо пресова справа становила тільки незначну частину її діяльности.

Вона в першій мірі започаткувала та пляново розвинула писання стрілецького літопису. Деякі опубліковані літописні матеріяли є сьогодні важливим історичним джерелом. Як літописці відомі Василь Дзіковський і Лесь Новіна-Розлуцький. Також стрілецька фотографіка, яка дала дуже цінний і багатий документарно-історичний матеріял – це також заслуга передусім Пресової Кватири. В колі її членів і співробітників на фронті і в Вишколі створено в 1915-1917рр. переважну частину стрілецьких пісень. Пресовою Кватирою в полі керував чот. Іван Іванець, а в Коші пхор. Микола Угрин-Безгрішний. Пресова Кватира в Коші була також осередком культурно-освітнього життя в Коші. Вона ініціювала всю освітню роботу, виклади, дискусії, провадила курси для неграмотних стрільців, стрілецький хор, що виступав з концертами в різних містах Галичини, гімназійні курси, які покінчило загалом 140 стрільців, та добре поставлену бібліотеку.

Деякі з тих освітніх праць виконувано, в дещо гірших умовинах, також у полі. М. ін. дуже оригінально представлялась бібліотечна справа серед фронтових частин. Багато стрільців носило в своїх наплечниках, крім частин одежі, білля і харчів, такаж духову поживу – книжки до читання. У хвилях відпочинку, постою в запасі, чи під час спокою в окопах, можна було бачити багатьох стрільців зайнятих читанням книжок, які шляхом обміну кружляли між ними, а також між товаришами із різних сотень. Досить часто бачилось стрільця на менше відповідальній стійці з книжкою в руках. Книжки діставались на фронт на виразне замовлення стрільців, або стрільці привозили їх з відпустки. Присилали їх з УБУправи, Союзу Визволення УкраЇни та інших установ. Можемо отже говорити про існування між УССтрілецтвом в полі поважної, нереєстрованої і некаталогізованої рухомої бібліотеки, що обіймала багато соток книжок та мала численних і солідних читачів. Книжки, що їх читали Стрільці, були різного змісту та в різних мовах, відповідно до освіти читача. Були філософічні твори Канта і «Лис Микита» Франка, Святе Письмо видання Пулюя і Гекеля «Загадки світу», твори Шіллера, Словацького, Шевченка і всяка воєнна література. Усе те відноситься також до читання часописів і журналів. Особливо в часі понад восьмимісячного ніби спокою на фронті над Стрипою (в Соснові і на Веселій) належить відмітити ті цікаві методи культурно-освітньої праці між УССтрілецтвом, до яких, крім читання книжок і часописів, належало також ведення курсів для неписьменних стрільців, хори по деяких сотнях та часті сходини із дискусіями на політичні і загально-освітні теми.

До повищого комплексу духової творчости і культурної праці належить також дуже важлива проблема зовнішнього оформлення національного характеру Українського Січового Стрілецтва. Коли воно виступило до збройного зриву, як самостійна українська національна військова формація, як новітнє українське військо, то разом з тим мусіла стати актуальною справа зовнішніх признак Українських Січових Стрільців, які відрізняли б їх від інших військових стягів, а рівночасно вказували б на їх самостійний український характер. Це була проблема засадничого значення, яка попри інші моменти мала стверджувати, що УССтрільці є національною військовою формацією українського народу. Тому їх гарячим бажанням було ще від самого початку війни виступити до боротьби з Московщиною в однострою українського війська.