Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Зачудовані селяни виходили і з якимсь переляком дивились на себе, не хотіли вірити тому, що чули і бачили, підходили все ближче до вояків, які затягнули нову пісню:

А за хвилю вже майже ціле село було на майдані, навіть ті найполохливіші стали сміливі, їх перелякані обличчя покривались радісною усмішкою, а очі і зворушені уста немов би гогорили: це ж наші хлопці, наше українське військо. А коли дівчата почули іншу пісню: «Ой, видно село… « де співається:

– то вже радості не було кінця. Стрілецьких «окупантів» та «збунтованих» селян збратала якась чарівна сила. Це була сила рідної, української, стрілецької пісні. Мов рідні брати, що вперше себе пізнали, серед щирої розмови та веселої забави і танців при музиці провели УССтрільці свій постій у «збунтованому» селі. А коли знову зі стрілецькою піснею виходили вони з села, то супроводив їх правдивий смуток і жаль.

І був це, зовсім певно, щирий вислів почувань українського селянства Херсонщини, Поділля і Запоріжжя, коли Софія Тобілевич у своєму зверненні до Українських Січових Стрільців так сказала: «Знайте, що стрілецька ваша пісня не забулась й досі лунає в душах наших…» [105] [103] Софія Тобілевич. «Рідні гості», Ню йорк 1954, стор. 43.

І цю стрілецьку пісню наш народ на Наддніпрянщині, прийняв, як свою рідну і дорогу. Кращі київські композитори, як Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Лев Ревуцький і інші – надзвичайно зацікавилися стрілецькими піснями, записували їх слова і мелодії та багато з них обробили для хорового співу, приймаючи їх не раз за народні пісні Леонтович і Стеценко стрічались восени 1919 р. в Кам'янці Подільському з композитором і капельником УСС Михайлом Гайворонським, якому вони «висловили своє здивування і радість, що західня область України створила нову військову пісню, не чужу, а свою рідну». Тоді вони всі вирішили написати співаник для української армії. [106] [104] М.Гайворонський. «Одна пісенька». «Новий Шлях», Саскатун, 6 січня 1941. В.Внтвицький. «Михайло Гайворонський», Ню йорк, 1954, стор.89.

Скомпонована М.Гайворонським в 1916 р. пісня «Їхав стрілець на війноньку» була, як писав брат композитора Лева Рувуцького, Дмитро «надзвичайно розповсюджена під час війни і в нас на Україні Леонтович записав її вже в 1917 р. в Тульчині на Поділлі, а Лев Ревуцький записав її на початку 1927 р. в селі Іржавець, Прилуцької округи на Полтавщині. Оба вони обробили цю пісню на хор і видали з іншими своїми творами. Використали її також військові оркестри та кіностудії в Україні. [107] [105] Л.Ревуцький. «Галицькі пісні», Київ, 1928. В.Витвицький, як вище.

Інша стрілецька пісня, Левка Лепкого, «Гей, видно село», була настільки популярна в центральній Україні, що в 1920-их роках большевики допустили її до свого репертуару і вона співалася навіть шкільними хорами, тільки із трохи зміненим текстом (замість «стрільці січовії» – «стрільці червонії»). [108] [106] З.Лисько. «В обороні стрілецьких пісень». «Український Самостійник», Мюнхен, 12 грудня 1954, ч. 50. Співав її часто перед другою світовою війною в київськім радіо – артист-співак Донець.

Також багато інших стрілецьких пісень були аранжовані й оброблені на хор згаданими композиторами та поширені друком. Зокрема популярними стали обробки на хор стрілецьких пісень М.Леонтовича: першої стрілецької пісні «Гей, ви стрільці січовії» та відомої пісні Р.Купчинського «Зажурились галичанки». Олександер Кошиць аранжував на хор пісні: «Гей, у лузі червона калина» і «Видиш, брате мій».

Так отже стрілецька пісня стала культурно-національним надбанням цілої соборної України.

Хоч стрілецькі пісні, чи тексти й мелодії, складало багато різних людей, то основний їх поетичний і музичний репертуар створили три стрілецькі співці: Михайло Гайворонський, Роман Купчинський і Лев Лепкий. Всі вони творили в тій самій духовій атмосфері, коли вносили в стрілецьку пісню виразний ідейний та патріотично-бойовий зміст й особливі музичні цінності.

Крім них треба згадати ще: А.Баландюка, Б.Крижанівського і Г.Труха.

Поза представленими вище двома основними галузями стрілецької духової творчости: ідеологічною думкою і піснею, бачимо в духовому життю УССтрілецтва також значне зацікавлення всіми майже формами духової і мистецької культури. Поезія, проза, а навіть спроби драматичного письменства, мали серед Стрілецтва багатьох представників. До стрілецьких поетів, здебільша ліриків, належали: Р.Купчинський, Л.Лепкий, М.Голубець, Ю.Назарак, Ю.Шкрумеляк, В.Бобинський, А.Лотоцький, Л.Луців, М.Угрин-Безгрішний і ще дехто. Велику увагу Присвятили вони особливо патріотичній ліриці.