Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Від початків свого існування УССтрілецтво перейняло найкращі історичні традиції українського війська, не тільки в військово-бойовому відношенні, але також щодо його ідейно-культурного побуту. Як колись у козацькому і січовому війську, так і тепер, січова, стрілецька пісня стала невід'ємною частиною душі і побуту УСС. Юнацький, життєрадісний настрій, буйна стрілецька душа, патріотичні почування новітнього українського вояка, – з повною силою виливались із його грудей: спершу як чудова українська пісня із усіх просторів української землі, а пізніше, як власна, уже ним створена стрілецька пісня.

На війну йшли УСС під звуки старих козацьких, та новітніх січових і патріотичних пісень. І з піснею вони ніколи не розлучались. Весь Львів гомонів в серпні 1914 р. бадьорими піснями маршуючих на вправи стрілецьких сотень. З особливою радістю вивчали тоді вперше стрільці незнані ще їм чудові пісні Наддніпрянщини, із яких деякі ставали першими стрілецькими піснями, як, напр., пісня «Ой з-за гори чорна хмара», яка стала сотенним маршем першої сотні УСС у Львові. На місцях постою багатьох сотень творилися вже у Львові і Стрию сотенні хорові гуртки з вишколених співаків, що вже давніше співали в студентських і гімназійних хорах. В однім із таких невеличких сотенних хорів сотні Дідушка в Дяківській бурсі у Львові, вивчав пісні та вперше серед УССтрілецтва компонував і гармонізував, Михайло Гайворонський.

Коли УССтрілецтво вирушило зі Львова у далекий похід до волі, то вслід за ним пішла й пісня. Уже в перших днях цього походу вибухла живим полум'ям нова, власна стрілецька пісня. Не твориться вона на замовлення, ані на наказ чи згідно з пляном. І не творять її відомі поети, чи композитори. Не було тоді ще й Пресової Кватири. Постає вона як народна пісня, родиться серед Стрілецтва, а автори її маловідомі. Спершу виступає несміло, з запозиченою мелодією, але власним стрілецьким текстом, зі стрілецькою тематикою. Або до існуючої пісні додаються нові стрілецькі слова.

Вже в Карпатах, в грудні 1914 р., постають перші вповні оригінальні, справжні стрілецькі пісні. Їх творить Михайло Гайворонський, перебуваючи при сотні, на фронті. Деякі з них постали в Грабівці Скільськім під Маківкою. Стрілецтво з захопленням приймає перші стрілецькі пісні та залюбки їх співає. Серед дуже тяжких обставин карпатської кампанії, взимі 1914/15 року, УСС це була, мабуть, єдина військова частина в цілому корпусі, яка ще мала охоту співати. Командант Маківки кап. Дрозд, та його адьютант чот. Ванічек, цілими годинами з найбільшою приємністю перебували в товаристві чоти УССтрільців, що повнили там допоміжну службу впродовж березня і квітня 1915 р., прислухаючись їхнім співам та поділяючи їх веселий настрій. Стрілецька пісня стала духовою поживою і розрадою не тільки їх виконавців, але і усього, навіть чужинецького оточення, що стрічалось з УССтрільцями. Для УССтрільців стала вона найщирішим другом, джерелом одушевлення та віри в перемогу їх ідеї.

З надзвичайним розмахом розвинулася стрілецька пісня в спокійніших обставинах побуту полку УСС в Соснові над Стрипою. Постає багато нових пісень, як напр.: «Ой видно село», «Іхав стрілець на війноньку» і багато інших. Протягом одного тільки року створило УССтрілецтво десятки своїх пісень, що своїм змістом обняли все його життя, всі важливі переживання. Жартівливі і любовні стрілецькі пісні, це вияв щирих, правдивих і природних почувань українського юнака, того реального, справжнього, не виідеалізованого молодого стрільця, який поза ідейним, жертвенним життям для батьківщини, жив також своїм власним, буйним життям, повним життєрадісної сердечної веселости, що була джерелом стрілецької сили. Коли стрілець думав і співав про свою «дівчину-рибчину», то це зовсім не псувало його бойового характеру як вояка. І коли дівчина, плачучи його прощала, як він ішов на війну, то вона не мусіла уявляти собі його тільки в героїчних ситуаціях, серед куль і крови, щоб він був гідний її пошани й любови.

Стрілець любив повеселитися, пожартувати, потанцювати, посміятись із своїх товаришів, а також і старшин, та шукав природної розваги у своїй стрілецькій пісні і довкруги розливав веседість. Народ говорив про УССтрільців: веселе військо! І таким веселим військом вони були й тому любили бадьору, жваву й веселу свою стрілецьку пісню.

Один із УССтрільців описуючи марш своєї сотні на Поділлі, на фронт, до бою, – м. інш. змалював це так: «…Хтось пісню почав. І десь вона візьметься! Чи в радості, чи в горю. Стрілецька вдача, як давня козацька!.. Стрілець без пісні, як без води риба. З піснею забулося, що йдемо там, де пісню смерть співає…» [103] [101] С.К. За Плавчою Великою. Літ. Черв. Кал. 1931, ч. 7-8, стор. 17.