Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Поруч зі збройним чином Українських Січових Стрільців, разом з їх воєнними трудами та бойовими подвигами, супроводила їх нерозлучно від самого початку їхня багата та широка духова творчість, глибока національно-політична визвольна думка та мистецтво у всіх його виявах і формах. Здавалося б, що суворі та тверді воєнні умовини та тяжка стрілецька служба не повинні сприяти нормальному розвиткові духового життя та мистецької праці. Та навпаки, війна та визвольний зрив УСС були тою спонукою, яка мусіла до основ потрясти усю духову істоту активних учасників цих великих подій та зродити в них глибокі творчі імпульси, що стали джерелом стрілецької творчости.

Українське Січове Стрілецтво, вже від свойого народження, як революційна, політично-військова формація та ідейно-культурна спільнота, було творцем та носієм новаторських ідей та нових духових цінностей, які воно впродовж усього свойого існування всебічно розвивало. Молодий революційний дух, що «тіло рвав до бою», життєрадісні, юнацькі почування, глибока віра в краще майбутнє свойого народу та в перемогу ідеї, а передусім той реальний, неповторний стрілецький побут, та щоденна «побутовщина» стрілецького походу від Карпат далеко поза Дніпро, нові, багаті та різноманітні переживання кожного Українського Січового Стрільця, не тільки як бойовика-вояка, але також як живої людини, молодого юнака, – те все було тим животворним джерелом, із якого розлились живі течії стрілецької духовости.

Щоб вірно зобразити та оцінити стрілецьку духову творчість, не можна міряти її тільки на підставі оголошених та друкованих уже праць чи творів. Бо, на жаль, лише невелика частина стрілецької духової спадщини була опублікована в друкованій формі, або утривалена на папері. Ненормальні воєнні обставини, передчасна смерть багатьох молодих талановитих авторів, тяжкі національно-політичні відносини між двома війнами, втрата багатьох цінних матеріялів під час революції, двох великих воєн та кількакратних еміграцій, не дали можливости зберегти та утривалити те все, що могло б сьогодні творити вірний і повний образ ідейно-духового та мистецько-творчого життя Українського Січового Стрілецтва.

В першій мірі була це національно-політична думка стрілецька, нова визвольна ідеологія УСС-ів. Із довоєнної доби мрійництва, непевних сподівань, підготовчої праці та абстрактного теоретизування перейшла вона в стадію реалізації та з моментом перших боїв та перших жертв УСС-ів стала реальним ділом і живим тілом. Тому мусіла вона стати предметом нової оцінки та нового передумання і розроблення. Не зважаючи на те, що УСС мали своє авторитетне політичне представництво в особі Головної Української Ради, Української Боєвої Управи, Союзу Визволення України, а пізніше Загальної Української Ради, – то вони були весь час самостійно думаючою і діючою формацією та незалежною ідейною спільнотою, серед якої жила і розвивалась власна визвольна ідеологія та незалежна українська думка. Це був безспірний факт, і його з повною щирістю і одвертістю признала Загальна Українська Рада у своєму зверненні до Українського Січового Стрілецтва в першу річницю його збройного виступу, заявляючи м. ін.: «Стрільці! Ви боретеся за волю України і тому у Ваших рядах не тільки серце народу, але й його політична думка…» І цю незалежну українську політичну думку Стрілецтво чесно зберігало і її розвивало.

Почавши від перших днів передвоєнного існування Стрілецтва і його органу «Відгуків» та від пам'ятних днів великої стрілецької збірки вліті 1914 р. у Львові і Стрию, аж до останнього бою УСС під Махнівкою і розв'язання Стрілецької Ради київських СС-ів в липні 1920 р. – в рядах стрілецьких йшла жива ідейно-політична праця, йшли творчі зусилля за правильні методи та ясну мету наших визвольних змагань. Була це дуже відповідальна праця, яку ведено в найрізноманітніших формах та серед найрізнородніших обставин. Її вели безперервно, бо боротьба на передовій позиції українського фронту, серед дуже несприятливих та змінних ситуацій вимагала щоденно ясної відповіди на питання: яке наше місце та які наші обов'язки в тій світовій війні?

Шляхом обміну думками, після основних дискусій, прислухаючися все до авторитетного голосу досвідчених та більш політично вироблених одиниць – Стрілецтво збірними творчими зусиллями находило відповідь на повище пекуче питання та розв'язувало його. Стрілецька ідеологія творилася і розвивалася на зборах і дебатах старшин і стрільців, у численних промовах кращих стрілецьких промовців при різних нагодах: Шевченківських святах, стрілецьких похоронах, відмаршу сотень на фронт, посвячення стрілецьких могил і пам'ятників, стрілецьких зборах-вічах, на яких ухвалювали відповідні резолюції, а також в багатьох викладах, рефератах та лекціях національно-виховного змісту.