Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

УССтрілецтво створило свою визвольну стратегію, відповідно до історичних обставин, серед яких виступило та відповідно до сил, якими диспонувало. І цю стрілецьку визвольну стратегію не творив якийсь теоретик, як цього хотів би О.Думін. Вона була плодом збірної думки та спільних ідейних зусиль стрілецької спільноти, опертих на традиції «Молодої України» та довоєнного січового і стрілецького руху. Її провірювали і закріплювали в процесі боротьби УСС.

Згадані вище завваження Думіна треба розуміти як побажання створення певної широкої теоретично-наукової системи, на основі якої належало б будувати нашу визвольну політику. Та це важко здійснити було УСС, які мусіли тоді воювати. Могло це статись пізніше, і це зробив один з найкращих політичних теоретиків і публіцистів з-поміж УССтрілецтва, д-р Володимир Старосольський. Вже під час своєї служби в стрілецьких рядях він почав основні підготовчі студії, а після заломання наших визвольних змагань, опрацював наукову теорію трьох основних соціологічних груп, чи явищ, на яких спирається національна визвольна політика, та які заразом є її об'єктом, а саме: нація, держава і демократія. Про кожну із цих проблем д-р Старосольський написав основний науковий твір. Проблему нації проаналізував він оригінальною науковою методою, в творі: «Теорія нації», виданім у Відні в 1920 р. Теорію держави і політики він перший в українській науці вичерпно опрацював, згідно з найновішими поглядами на істоту держави, у своїм університетськім підручнику п. з. «Держава і політичне право», виданім у двох томах у Подєбрадах в 1925 р. Основні принципи демократії та її теорію з'ясував блискуче в книжці виданій в німецькій мові в Відні 1916 р. п. з. «Das Majoritaetsprinzip», яку по нинішній день високо цінять в німецьких наукових колах.

Та д-р Старосольський обробив деякі важні проблеми української визвольної політики ще під час війни. В 1915 р. вийшла у Відні його розвідка п. з. «Національний і соціяльний момент в українській історії», в якій він вияснив і доказав ролю соціяльного чинника в визвольній боротьбі українського народу. В тім же році появилась у «Віснику Союзу Визволення України» його стаття п. з. «Думки про демократію», яка не втратила своєї актуальности.

Поважну політичну і суспільницьку тематику доповнювала знаменито стрілецька сатира, карикатура і гумористика. Ця ділянка стрілецької творчости була дуже багата. Вона була виявом щирої стрілецької душі та вільного і критичного духа січової братії, яка любила правду та не щадила слів гострого осуду й іронії, коли бачила в стрілецькому житті та в поведінці нашого політичного проводу недоліки.

Зокрема надто льояльна та опортуністична тактика офіційного українського політичного проводу та його нерішучість були головним об'єктом стрілецького гумору і сатири.

Про популярність цієї ділянки стрілецької творчости свідчить факт, що від 1915 до 1917 рр. існували між УСС-ами чотири гумористично-сатиричні газети: «Самохотник» від липня 1915 р. (вийшло разом 35 чисел); «Бомба» – 1916 р. (вийшло два числа); «Самопал» – від 15 травня 1916 р. (три числа); «Усусу» в 1916-1917 рр. (вийшло сім чисел).

В сатиричних і гумористичних творах, стрілецькі автори натякали і на хиби, помилки і недомагання УСС та зображували веселі гумористичні ситуації із фронтового і позафронтового життя. Згадаємо хоч би про комедію-сатиру Юліяна Назарака п. з. «Штурм на полукіпки», що змальовувала дійсну подію із стрілецького життя, або про талановито написану поему-сатиру п. з. «пісня соборного Стрілецтва», що починається словами:

а яку співалося на відому лірницьку мелодію.

Щира самокритика, свідомість власних помилок і хиб, гостра іронія, а деколи й карикатура старших і молодших і старшин та стрільців, зображування стрілецького побуту на фронті і поза фронтом із здоровим гумором та веселою сатирою, – це були позитивні риси стрілецької творчости, які зберегли УССтрілецтво перед можливою власною самореклямою та дешевою пропагандою своїх заслуг.

Побіч ідеологічно-політичної творчости, що була плодом більш інтелектуальних сил, створилась серед УССтрілецтва інша сторінка духової творчости, якої джерелом були чуттєво-емоціональні сили його духовости, а саме, поезія і музика. Вони виступили як одна духово-мистецька сила, що своїм дужим розмахом служила не тільки мистецько-культурним потребам Стрілецтва, але також стала найкращим висловом його ідейного спрямування й політично-визвольної програми. Була це – стрілецька пісня.