Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Ми пішли в цю світову заверюху лише тому, щоб наша Україна в часі цього всесвітнього, смертельного спору могла проголосити, що є і хоче бути, хоче мати своє місце під сонцем.

Коли що тривожить нас, то лиш ця думка, чи жертва крови принесе користь Україні, чи ті могили наших товаришів, найкращих синів України, які виростають слідом за нами від далекого Закарпаття аж до подільських степів, причиняться до поправи незавидної долі нашого народу, приспішать зірвання з рук України ганебних кайдан неволі.

І коли найвища теперішня українська організація каже нам, УСС, що жертва стрілецтва для України не є без значення, що заважить на її будучій долі, то цим пересилає нам найкращу розраду, то цим найкраще додає нам сили до дальших трудів, терпінь, тихих, а кривавих жертв.

Ми такі спрагнені того слова розради, що чути його хотіли б ми не лише у свята, а як найчастіше в кожній новій фазі переговорів в національних справах, в кожнїм моменті, чи він для України ясний чи прикрий. Тому така радість тут постала, коли розійшлась була чутка, що для постійного інформування УСС про стан української справи буде ЗУРада удержувати при нас свою постійну делегацію.

Тепер підписана начальна старшина УСС сердечно дякує передусім Президії, а рівно також цілій ЗУРаді за привіт і признання та, заявляючи іменем цілого стрілецтва, що душу і тіло віддамо для добра, слави і волі України, просить рівнож ЗУРаду, щоб одностайне, сміло і рішучо добувала життєвих прав для України.

Нехай жиє Загальна Українська Рада! Нехай жиє Україна!

Гриць Коссак, полковник УСС – Семен Горук, к. отам. І кур. УСС – Василь Дідушок, кур. отам. ІІ кур. УСС – Василь Панчак, полковий адьютант.

Цей документ незалежної стрілецької думки є дальшим доказом високої політично-громадської зрілости та відповідальности Стрілецтва. Оправдані сумніви щодо доцільности його боротьби та жертв серед тодішніх неясних політичних обставин могли спричинити повну зневіру та упадок духа. Але бойова постава Стрілецтва в бою під Семиківцями вказує на щось інше. УСС бачать ясно перед собою мету своєї боротьби. Ще раз проголошують вони з постою в бойовій лінії, що вони несуть ці тяжкі воєнні труди в повній свідомості тільки тому, щоб доказати, що Україна хоче жити та мати своє місце під сонцем.

Також Союз Визволення України відгукнувся щирими словами в першу річницю боротьби УСС. У своєму органі він писав:

«Дня 10 вересня минає 12 тяжких, повних трудів, кривавих місяців. Скільки подій, скільки бажань, скільки болів і розчарувань пережило Українське Стрілецтво! Прикрі несподіванки все ще часом вертають, одначе цілість устрою перейшла вогненну пробу щасливо та остала панцером і мечем свого народу. Бороніть і здобувайте! Здобувайте силу, повагу, свободу для тих мільйонів, що загибають все ще у чужій неволі, зітріть ржу сумніву і зневіри з їх душі, влийте в них відвагу, завзяття і карність, а тоді злучаться всі в одну велику, самостійну, непоборну громаду». [99] [97] ВСВУ з 12 вересня 1915 р. ч. 29-30, стор. 1.

Цілу зиму 1915-1916 р. перебув полк УСС в опущенім, наполовину знищенім селі Соснові над Стрипою, як запас 129 бригади. Тут стрільці виконували усякі позафронтові праці, очищували і направляли дороги, будували оборонну греблю, відновляли знищені домівки і інше. Праця була спершу тяжка. Тяжча, ніж служба в окопах. Але, незважаючи на це, життя Стрілецтва загалом покращало. Знищені хати і стодоли відновлено, наладнано санітарні умови та унормалізовано прохарчування так, що Соснів став місцем першого, довшого відпочинку УССтрілецтва від початку війни. Полк УСС упорядкувався та відновився організаційно в спокійних умовах. Воюючи часто на окремих відтинках корпусного фронту, сотні і курені побачили себе тепер разом, пізналися краще, скріпили своє самопочуття в об'єднаних лавах стрілецького полку. Відкрилися широкі зв'язки з рідними, знайомими та українським громадянством. Багато гімназійних учнів та студентів університету користало із відпусток, щоб скласти матуральні іспити або частинно продовжити свої студії. Зокрема нав'язали живий зв'язок зі Львовом, що чав відновляти зруиноване москалями національне життя.

Як і в минулому, так і тепер використало Стрілецтво спокійні умови свойого постою в Соснові. Воно стало продовжувати, перервану в лісі над Золотою Липою працю над своїм морально-духовим та національно-політичним ростом. Воно з одного боку розуміло своє бойове завдання відродженого українського війська, але при цьому ніколи не забувало, про свою ролю як речника визвольної ідеології та творця нової української духовости.