Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Ось уривок із цього цінного листа-статті:

«Було це 27 червня в неділю.

До схід сонця встали ми в похід. Ви мусите там бути перші, – Сказав нам капітан з бригади Штрімпфель. Хто не скитався з нами десять місяців по горах, далеко від усього, що рідне, – той не знає, в якім почуванню ідеться вперед, щораз дальше, в саме серце рідної країни.

А ми йшли на Галич. Сходяче сонце вітало нас, синів землі цієї, окупленої кров'ю, невідродних внуків Дажбога.

Ясним промінням стелило шлях наш по тих лугах і нивах росою вкритих, по тих лісах зелених, а ми йшли назустріч сонцю золотому.

В Галичі були ми перед полуднем. По важких сотках літ стали тут на руїнах давньої слави горді і незломні ряди наші.

Короткий відпочинок під мурами замку.

Тихо було між нами. А в цій тиші чули ми, як щось незломне, мов залізо і граніт, пронизує ряди наші, як лучить нас з тим давнім, що тут дрімає, як концентрується велика, елементарна міцна сила, що вже перейшла Рубікон, сказала в нас своє перше слово і вже ломить, вже прориває собі дорогу. Ми чули, що ми мов щілина, через яку прорвалась перша струн цієї енергії, яка за віки назбиралась і незадовго прорветься щілиною, мов розбурхане море, і ніхто не покладе їй ні запори, ні стриму…» [88] [86] І Б. Українські стрільці під Галичем. (Лист з поля). ВСВУ, червень-липень, 1915, ч. 21-22, стор. 7,8.

Ці ідеологічні елементи стрілецької духової творчости тим характерні, що їх не творили люди, що стояли осторонь боротьби УСС. Тут самі активні учасники боротьби є творцями і авторами своєї визвольно-політичної ідеології та закріплюють її і надають їй особливої історичної вартости своїм безпосереднім бойовим чином. Ідея і чин спливаються в одне нерозлучне, гармонійне звено. І в боротьбі дальше росла, розвивалась і дозрівала стрілецька ідея. Але за ідеєю і чином слідувало ще те найвище потвердження, найсильніше закріплення всього ідейного змісту УССтрілецтва – а саме: жертва крови. Не тільки самим бойовим чином стверджувалась сила ідеї, але також пролитою кров'ю її творців і носіїв.

Подібно, як Микола Опока – одним із типових співтворців стрілецької ідеї, був двадцятилітній чотар УСС Іван Балюк, визначний старшина сотні Вітовського та найближчий його співробітник. Коли УСС станули над Золотою Липою, – два місяці після зайняття Галича, згинув він 27 серпня геройською смертю в наступі на сильно укріплені московські окопи під Заваловом, над Золотою Липою.

І ще один приклад єдности стрілецької ідеї, чину і жертви: 28 червня 1915 р. під час облоги Галича поліг на фронті у викторівських лісах, УСС Теофіль Мелень, один з колишніх основників і провідників «Молодої України», визначний політичний діяч в українськім робітничім русі, блискучий публіцист, а в останньому часі член Загальної Української Ради. Його активна, революційна природа не затримала його на високім політичнім становищі. Він хотів бути особисто на полі бою, бути самому між борцями за волю України і ділом причинитися до визволення рідного народу. Ще місяць до його геройської смерти, слухали УСС його промови та читали його знамениті статті про потребу, значення та мету збройної боротьби проти Москви.

На закінчення Шевченківського свята УСС у Варпалянці, що відбулось 29 квітня 1915 на терасі замку Коріятовичів при участі понад 600 стрільців, Т.Мелень говорив: [89] [87] Т.М.Шевченкове свято у Варпалянці. ВСВУ, 1915, ч. 19-20, сторінки 12,13.

»…Шевченкові ідеали поширилися і вкорінилися широко в масах українського народу, а найкращим доказом цього є факт, що сьогодні, коли ведеться війна проти царської імперії, сповнюється одне з найгарячіших бажань Шевченка, – сповнюється його зазив, щоб український нарід вражою, злою кров'ю окропив свою волю. Сьогодні Ви, Товариші Стрільці, переводите в життя, в діло слова Шевченкового заповіту, бо зі зброєю в руках у тяжких кривавих боях, боретеся за святе, велике діло, яке мусить бути увінчане перемогою…»

…Монгольська повінь московських наїзників спинилась об наші Карпати і царські орди розбиваються в наших горах, кладуться покотом під ударами сміливих військ, в рядах яких бореться також Ви, Товариші Стрільці.

І прийде хвиля, коли ослаблена царська армія скотиться з гір, коли сила ворога буде зламана і наїзник буде мусіти пріч піти з української землі. Ми всі віримо, що це станеться, що наша справа побідить, що жертви, які з рядів стрілецьких упали на полі битви, не підуть намарно».