Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

А в своїй знаменитій праці на тему «Український Легіон» з місяця квітня 1915 р. два місяці перед смертю, він в той спосіб аргументyвав ролю Українських Січових Стрільців у історії українського народу. [90] [88] Теофіль Мелень. Український Легіон. ВСВУ, 24 квітня 1915, ч. 15-16, стор. 8,9.

»…Повстав Український Легіон, згуртувався до боротьби з царатом десятитисячний відділ українського війська добровольців. І хоч цей відділ чисельно не дуже великий, хоч навіть не довелось йому в цілому піти в бій, бо оставлено з нього тільки меншу часть, а решту розпущено, то все таки факт створення Українськаго Легіону зостається незвичайно важним і далекосяглим в історії нашого національного життя, в історії наших змагань до самостійности. Через цей факт ми стали як активна сила в ряді народів, що їх сьогодні захопила воєнна заверюха, бо коли довкруги нас і на наших землях розгорілось полум'я війни, то нам тільки воєнним ділом можна було успішно упімнутися о право до самостійного життя також для нас.

І тому кожний українець, який слідить хід воєнних подій, з гордістю згадує, що й наш Український Легіон став на висоті свого завдання і здобув собі вже чималу славу. Кожний українець з вірою глядить в будучність свого народу, бо бачить, що ті, кого нарід післав, щоб вістрями багнетів писали його історію, своєю відвагою, завзяттям і пожертвованням, своїми справді геройськими подвигами дають запоруку грядучої волі.

Українська справа жива, – бо живе в таборі Українських Січових Стрільців. Їх тяжкі криваві бої є доказом, що традиція оружної боротьби українського народу за незалежність не загинула. Вони нав'язали цю нитку, яка порвалася перед двома століттями в полтавській битві, і показалися гідними спадкоємцями козацьких лицарів».

А тим гідним спадкоємцем козацьких лицарів, що нав'язав пірвану в полтавськім бою нитку, – показав себе також автор повищих слів.

На другий день після зайняття Галича УСС переправились під сильним обстрілом ворожої артилерії на другий берег Дністра, де після завзятого нічного бою виперли москалів за Гнилу Липу. Звідси рушили через Медуху і Пановичі на Золоту Липу. Недалеко Завалова оба курені затримались до кінця серпня. Перший місяць свого постою над Золотою Липою перебули УСС в запасі бригад, розтаборившись досить вигідно в лісі, в землянках, по колибах і під шатрами. Створився дуже оригінальний стрілецький табір. Спокій на фронті дав можливість відпочинку. Зараз ожило духово-культурне життя, читання часописів і книжок, дискусії і гутірки, співи, списування воєнних переживань. Скликували загальні стрілецькі збори-віча. Особлива творча і організаційна ініціятива проявилась в підготовці видавання стрілецького ідеологічного журналу, що мав добре поставлену фінансову базу в т. зв. «стрілецькому фонді», який вже кілька місяців систематично складало Стрілецтво. Душею стрілецького фонду та гуртка, що підготовляв появу журналу – був чот. Іван Балюк. Загально панував бадьорий настрій, особливо, після звільнення Львова. Всі жили надією на скорий похід вперед до Збруча і на вимріяну Україну…

В тому ж часі в організації УССтрілецтва настала деяка зміна на краще. На основі розпорядку Начальної Команди з дня 9 серпня, злучено обидва дотепер самостійні курені, та створено «І-ий полк Українських Січових Стрільців», як одноцілу бойову одиницю. Командантом полку призначено дотеперішнього команданта І куреня отамана Гриця Коссака. Це піднесло також престиж Стрілецтва. Дня 22 серпня був виданий перший полковий наказ. Але ця зміна не виправдада зв'язаних з нею надій про поширення організації УСС до одної бршади, бо, не зважаючи на енергійні старання президії ЗУРади та УБУправи, вони не змогли добитися в австрійської військової влади аж до разпаду Австрії згоди і дозволу навіть на організацію третього куреня. Були обіцянки про поширення УСС, але їх ніколи влада не дотримувала. Польський легіон в тому ж часі творив три повні полки піхоти, крім частин кавалерії і артилерії.

В половині серпня перейшов полк УСС на становище до Завалова та біля Маркової. Почались нові затяжні бої, що тривали приблизно до половини листопада. На відтинку полку УСС, перед Заваловом і Марковою збудували москалі три ряди окопів із сильними дротяними загородами.

Дня 27 серпня розпочався на всьому фронті загальний наступ військ Центральних Держав. Під охороною сильного артилерійського вогню, ІІ-ий курінь перейшов Золоту Липу. Перший випад виконав чот. І.Балюк з своєю чотою на осередок московських укріплень, вдерся в перші становища і пігнав зі своїми стрільцями до дальших становищ на горі. Тут він і згинув, саме в хвилині, коли добиравсь до останніх ворожих позицій. УСС опанували всі ворожі становища та відбили три сильні протинаступи.