Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Уже від моменту вибуху світової війни було гарячим бажанням УССтрілецтва, щоб у тій війні, де рішається доля цілої української нації та де вся увага українства була звернена на українські землі над Дніпром і на їх визволення, щоб долею й інтересами українського народу керував єдиний політичний провід, який репрезентував би всі українські землі під обома займанщинами та був перед світом висловом спільних стремлінь цілого українського народу. Тому думкам і настроям УСС не відповідало існування окремого галицького політичного представництва, яким була Головна Українська Рада.

Ці критичні настрої у відношенні до ГУРади контрастували до особливих симпатій та довір'я, які в тому часі УСС присвячували Союзові Визволення Украни, як політичній організації, що ясно і одверто проголошувала перед світом та перед власним громадянством клич самостійної української державности та репрезентувала Україну під Росією, що була метою боротьби УСС та про визволення якої вони мріяли. Знаменито редагований Володимиром Дорошенком тижневик Союзу «Вісник Союзу Визволення України», був найпочитнішим та улюбленим часописом Стрілецтва. Його демократична, самостійницька та всеукраїнська лінія – відповідала стрілецькій ідеології.

В тому часописі з дня 4 квітня 1915 р. чч. 13-14, у статті «Ломіть кордон!» написані такі знаменні слова:

»…Нема сьогодні австрійської і російської України, є одналише одинока Україна, що ціла жде визволення з-під ярма. Розгром царату і воля на його руїнах – це бажання всієї України і спільний для всіх її земель політичний клич… Тепер розходиться не про політичні здобутки в межах Австрії чи Росії. Сьогодні стоїмо всі в одній великій боротьбі, яка має рішати про судьбу цілогонашого народу. І як одинока і єдина наша ціль в цій боротьбі, так однаі одноцільнамусить бути наша політична акція в цю історичну добу.

А керма політичного життя України мусить правитися одною, спільною для цілого народу його найвищою репрезентацією…

Цілі віки переходили над руїною України мовчки до порядку дня, бо не було її на сцені світу. Не буде її на цій сцені і тепер, коли не проявить вона себе на світі видимим знаком одноцілої організації та одно цілої акції. Нехайже встане вона як фенікс з-під попелу одна і нероздільна. Нехай же в переломовім 1915 р. постане одноціле, соборне, верховне Заступництво Народу і проголосить, що Україна живе і хоче жити».

Ці соборницькі ідеї, що такі живі й актуальні є ще й сьогодні, після сорока років, щиро прийняли до сердець УССтрільці. Усталилась тоді вже серед УСС публічна опінія про потребу реорганізації нашого політичного проводу на засаді національної соборности. Ожили бажання, щоб поширити ГУРаду, яка була політичним центром тільки галицьких українців та вела надто льояльну і опортуністичну політику в відношенні до Австрії – та створити загальну всеукраїнську репрезентацію, зложену з представників усіх українських земель. Це був також вияв туги УССтрілецтва до своєї авторитетної влади, що тішилася б їхнім повним довір'ям. Ця концепція загальноукраїнської репрезентації була виявом соборницької ідеології Українського Січового Стрілецтва, яку воно послідовно проводило весь час свого існування.

Коли 29 і 30 квітня та 1 і 2 травня в боях УСС на Маківці український народ доказав свої вояцькі спосібності, свою моральну силу та бойову тугість, то в три дні після цього, а саме 5 травня 1915 року, склав він перед світом блискучий доказ своєї політичної зрілости, своїх політичних здібностей, здібностей державно-творчих. Того дня створено у Відні єдину репрезентацію всього українського народу на час війни: «Загальну Українську Раду», в складі трьох галицьких партій: УНДП, УРП, УСДП, буковинської НДП і УНП та СВУкраїни.

Загальна Українська Рада проголосила 12 травня 1915 р. свою програмову деклярацію, якої повний текст подаємо нижче: [85] [83] Д-р Кость Левицький. Історія визвольних змагань галицьких Українців з часу світової війни 1914-1918. Львів, 1928, стор. 156-158.

ПРОГРАМОВА ДЕКЛЯРАЦІЯ ЗАГАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ

у Відні з дня 12 травня 1915 року.

В теперішній важкій історичній хвилі, коли всесвітня війна, що рішає про судьбу держав і народів, доходить до кульмінаційного пункту; коли наближається остаточне вирішення конфліктів, які війну викликали, – в хвилі, котра рішає про дальшу долю людськости, «ЗАГАЛЬНА УКРАЇНСЬКА РАДА», що постала як розширення дотеперішньої «Головної Української Ради», – яка обіймала виключно галицькі українські політичні партії, – на всі українські землі, – заявляє перед цілим світом прилюдно і святочно іменем усього українського народу: