Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

[87] Т.М.Шевченкове свято у Варпалянці. ВСВУ, 1915, ч. 19-20, сторінки 12,13.

[88] Теофіль Мелень. Український Легіон. ВСВУ, 24 квітня 1915, ч. 15-16, стор. 8,9.

[89] Велика більшість тих героїв, УСС, які впали в бою на Маківці – це були гуцули. Їх геройські подвиги в тому бою є документом слави цього українського племені.

[90] Польова сторожа.

[91] ВСВУ. Відень, 3 жовтня 1915, ч. 35-36, стор. 5.

[92] сина Івана Франка.

[93] З денника Горука, на підставі цит. твору Думіна, стор. 149.

[94] О.Думін. Цит. твір, стор. 150.

[95] ВСВУ. 14 листопада 1915, ч. 47-48, стор. 14,15.

[96] Д-р Кость Левицький. Історія визвольних змагань. Частина 1. Львів 1928, стор. 256-257.

[97] ВСВУ з 12 вересня 1915 р. ч. 29-30, стор. 1.

[98] Микола Опока. Рік тому. ВСВК, 6 січня 1916 р., ч. 61-62, стор. 4.

[99] Свої соборницькі мрії закріпив М.Опока геройською смертю в тім же вимріянім ним залотоверхім Києві.

[100] О.Думін. Цит. твір, стор. 316.

[101] С.К. За Плавчою Великою. Літ. Черв. Кал. 1931, ч. 7-8, стор. 17.

[102] Тамара Петрова. Уривки із щоденника. Рік 1919. Літ. Черв. Кал., 1930, ч. 2, стор. 14.

[103] Софія Тобілевич. «Рідні гості», Ню йорк 1954, стор. 43.

[104] М.Гайворонський. «Одна пісенька». «Новий Шлях», Саскатун, 6 січня 1941. В.Внтвицький. «Михайло Гайворонський», Ню йорк, 1954, стор.89.

[105] Л.Ревуцький. «Галицькі пісні», Київ, 1928. В.Витвицький, як вище.

[106] З.Лисько. «В обороні стрілецьких пісень». «Український Самостійник», Мюнхен, 12 грудня 1954, ч. 50.

[107] М.Заклинський. «А ми тую стрілецькую славу збережемо», Львів, 1936. Частина І, стор. 139.

[108] Н.Гірняк. Організація і духовий ріст УСС. Филаделфія, 1955, сторінки 56-58.

[109] М.Заклинський. Цит. твір, ч. І, стор. 142.

[110] Чотар УСС Михайло Гаврилко, відомий український мистець-скульптор, це визначна постать серед УССтрілецтва. Уроджений в старокозацькій родині 1882 р. на хуторі під Полтавою, покінчив школу мистецтва в Миргороді та почав студіювати в Вищій Школі Мистецтва в Петербурзі. Став членом Революційної Української Партії. В 1905 р. з доручення організації переїхав до Львова, звідки вертався на Україну. Арештований на кордоні попав в тюрму, де сидів 6 місяців. Звідси втік та працював нелегально на Полтавщині і Київщині. Опісля знову перейшов до Львова. Студіював в Академії Мистецтв в Кракові п'ять років, при фінансовій допомозі НТШ. Брав участь у конкурсі будови пам'ятника Т.Шевченка в Києві. Працював в студентських організаціях та в стрілецьких товариствах у Львові. З вибухом війни став членом стрілецької мобілізаційної комісії у Львові та вступив до першої сотні УСС. В перших місяцях війни працював з рамени Союзу Визволення України в таборах російських полонених вояків українців. В травні 1915 р. відійшов на фронт в ранзі чотаря та брав участь в боях під Болеховом, Викторовом, Галичем, Золотою Липою, Стрипою, Настасовом, як командант піонерського відділу. Був дуже люблений і популярний серед УССтрілецтва. Про його перебування в рядах УССтрільців було відомо київській царській поліції, яка згадує про нього в своїй, цитованій нами вище записці «об украинском движении за 1914-1916 годы».

[111] ВСВУ, 6 січня 1916, ч. 61-62, стор. 2.

[112] Чим є для України Шевченко? ВСВК, 12 березня 1916, ч. 81-82, стор. 162.

[113 Іван Кожушко. На Стрипі і Ценівці – з «другого боку». «Свобода», Джерзі Ситі, 12 жовтня 1954, ч. 196.

[114] Василь Дзіковський. «Коло Потутор», Відень 1917, стор.12.

[115] О.Думін. Цит. твір, стор.182.

[116] От. Горук мав на думці тяжку зневагу австрійської команди, кинену УССтрільцям після бою 14 серпня.

[117] О.Думін. Цит. твір. ст. 186.

[118] Іван Кожушко. Цит; спогад.

[119] Битву на Лисоні змальовано на підставі праць Б.Гнатевича і О.Думіна та власних спогадів автора.

[120] Частину фронту над Золотою Липою – між Дикими Ланами і Мечищевом, займав в тому часі турецький XV корпус, що межував із становищами полку УСС.

[121] ВСВУ з 1 жовтня 1916, ст. 634-635.