Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

[32] Д-р К.Трильовський. Цит. стаття, стор. 43.

[33] Сотник Клим Гутковський був пізніше командантом сотні УСС, що одинока боролася в Горганаx, в околицях просмику Вишкова в перших місяцях 1915 р. і там своїми бойовими подвигами добула широку славу для української зброї. Внаслідок важких переходів на фронті, сотник Гутковський занедужав і помер 29 травня 1915 р. в лічниці в Будапешті.

[34] Walter Consuelo Langsam Ph. D. Тhe world since 1914. New York, 1933, стор. 5.

[35] H. O. Wells. Тhe outline of history. New York, 1921. Vol. II, стор.435.

[36] P. Lee Beens. European history since 1870. New York, 1950, стор. 208, 209.

[36а] H. O. Wells. Цит. твір, стор. 508.

[37] Цитов. на підставі: В.Дорошенко. Українство в Росії. Відень, 1916, стор. 79.

[38] В.Дорошенко. Цит. твір, стор. 84,85.

[39] Д-р М.Лозинський. Галичина в життю України. Відень, 1916, стор. 33.

[40] Д-р Степан Баран. Ліпше пізно, як ніколи. «Проблеми», Мюнхен, ч. 2, 1947 р.

[41] Цит. за Є. Чикаленком. Щоденник. Львів, 1931, стор. 248-252.

[42] Карло Крамарж, чеський політик, посол до віденського парлямеиту, русофіл, крайнє реакційного напрямку.

[43] Цит. на підставі: Dr. Eugen Lewickij. Die Ukraine der Lebensraum Russlands. Stuttgart – Beгlin, 1915, стор. 5.

[44] Цит. на підставі: Д-р М.Лозинський: Галичина в життю України. Відень, 1916, стор. 40,41.

[45] Дослівний текст маніфесту подаємо на підставі праць: 1) Д-р Кость Левицький. Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914. Львів, 1926, стор. 720-722. 2) Вістник Союза визволення України, ч. 2. Відень 27 жовтня 1914, стор. 8.

[46] Альбом УСС. Львів 1936, стор. 15.

[47] «Вістник Союза визволення України», ч. 1. Відень 5 жовтня 1914, стор. 1.

[48] «Вістник Союза визволения України», ч. 1. Відень 5 жовтня 1914, стор. 2.

[49] Д.Донцов і М.Залізняк ще в 1914 р. вибули із «Союзу визволення України» та до кінця війни зовсім окремо вели політичну роботу по стороні Центральних Держав.

[50] Після реферату студ. Євгена Яворівського, на тему: «Самостійність України і наші домагання в межах Австрії» піднесено в дискусії, що ми не можемо безумовно всі свої пляни будувати на тому, що буде робити Австрія. Як наші дороги зійдуться, то не будемо відкидати подаваної нам допомоги. Повну волю і економічну рівність могтимемо осягнути аж тоді, коли будемо мати свою незалежну українську державу. Згідно з провідною думкою реферату і дискусії – ухвалено резолюцію, що говорить про: «конечність здобуття Самостійної України ,як державного організму, зложеного з усіх трьох частин української землі, що підлягають тепер Росії, Австрії і Угорщині». («Шляхи», Львів, 1. ХІ. 1913, чч. 8-9, стор. 103-104).

[51] «ВСВУ», ч. 9-10. Відень, лютий 1915. Стаття: «Перед новими завданнями», стор. 6.

[52] Д.Дорошенко. Мої спомини про недавне-минуле. Частина 1, Львів, 1923, стор. 16.

[53] Maurice Paleologue. An Ambassadors Memoirs. London, 1923, том І, стор. 213, 214.

[54] О.Лотоцький. «Сторінки минулого», частина третя. 1934, стор. 279.

[55] Євген Чикаленко. «Щоденник» (1907-1917). Львів, 1931, сторінки: 448,453,484.

[56] Д.Дорошенко. «Мої спомини про недавне минуле», частина 1. Львів, 1923, стор. 14.

[57] В.Винниченко. «Відродження нації», частина І. Київ-Відень, 1920, стор. 37,38.

[58] Дивись: «Нова Рада», Київ, 16 травня 1917, ч. 29. Цит. за ВСВУ, з 25 листопада 1917, стор.756.

[59] В.Винниченко. «В чем наша сила?», журнал «Украинская Жизнь». Москва, липень 1915 р.

[60] П.Стебннцький. Украина й Украинци. Петроград, 1917, стор. 42-43. За В.Дорошенком. ВСВУ, з 25 листопада 1917, ч. 178.

[61] Осип Гермайзе. Матеріяли до історії українського руху за світової війни. «Український Археографічний 3бірник», том перший. Київ, 1926, стор. 271-354.

[62] Діяльність «Союзу Визволення України» здобула собі поважні симпатії на Україні. В квітні 1915 р. відбулася в Києві нарада діячів українських соціялістичних організацій, яка вповні одобрила діяльність і політичну позицію СВУ та її самостійницьку плятформу. Представннк цієї групи діячів Євген Голицинський двічі виїздив нелегально за кордон в 1915 і 1916 рр., та нав'язав особистий контакт з президією СВУ. Справу нелегального переїзду Є.Голицинського за кордон, організував особисто д-р Лев Ганкевич, перебуваючи тоді в Софії, як представник СВУ.