Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Переходом за Збруч закінчився окремий період історії УСС, започаткований полк. Дмитром Вітовським з товаришами, у Львові 1-го листопада 1918 р.

Епілог епопеї Українських Січових Стрільців на Великій Україні

Після нерівної боротьби проти західнього ворога, УСС з сумом покидали свої рідні сторони, ту дорогу для них частину батьківщини, де вони народилися, зросли та звідки зірвалися в 1914 р. до високого лету за волю України. Та рівночасно вони заприсягнули в глибині своєї душі, що ще вернуться туди, як переможці і визволителі.

Висловом того глибокого зворушення та тих тяжких настроїв, що їх в тому історичному моменті наших визвольних змагань пережили УСС та вся Українська Галицька Армія – була одна з найкращих стрілецьких пісень, що постала в тому часі. Це була популярна вже тепер між українським народом пісня Р.Купчинського: «Ой та зажурились, Стрільці Січовії, як Збруч річку проходили…»

УССтрільці перейшли тепер на Наддніпрянщину, яку вони вже минулого року в інших умовах добре пізнали і полюбили та де залишили тривкі плоди своєї семимісячної жертвенної праці Вони були вповні свідомі своїх нових завдань і обов'язків, які тут уже давно виконували їх товариші, в Києві зорганізовані, Січові Стрільці.

Бригада УСС стала на довший постій в Кам'янці Подільському. Політичне і воєнне положення на Наддніпрянщині було в тому часі незвичайно тяжке. Внаслідок натиску большевиків всі війська Директорії УНР скупчилися в районі Кам'янця Подільського. Тут зібралась і вся УГА. Зорганізовано спільний провід обох українських армій, якого завданням мало бути їх об'єднання та одне керівництво бойовими діями.

В перших днях серпня розпочали об'єднані українські армії офензиву на Київ. УСС залишилися в Кам'янці, як запас наступаючих армій. Коли українські війська вже наближалися до Києва, 27 серпня спрямовано бригаду УСС на праве крило Дієвої Армії, щоб відтяти відворот большевицьким військам, які хотіли передертися з Одеси на північ. Бригада УСС з іншими частинами Дієвої Армії УНР та УГА розбила большевиків під Христинівкою та забрала в них багато воєнного майна. Визначилися при цьому особливо кіннота УСС.

В дальшому поході зайняли УСС Умань, де стрінулися з відділами отамана Махна, який воював тоді проти Денікінців. Штаб бригади УСС старався спонукати махнівців до об'єднаної акції проти Денікіна, але безуспішно. Тут у районі Уманя стрінулися УСС вперше з частинами Денікінської армії, з якими зведено завзяті бої. В тих боях видатно помагало УССтрільцям свідоме селянство Уманщини. Під тиском переважаючих ворожих сил бригада УСС відійшла за річку Буг. Під Ладижином окружила денікінська кіннота бригаду УСС, яка з великими втратами пробилася на Жмеринку.

Коли надійшла пізня осінь, положення українських військ погіршилось, та стало майже безнадійне. Українські війська, оточені з усіх сторін ворогами, від півночі большевиками, від сходу і півдня денікінцями, а від заходу поляками і румунами, почала безпощадно нищити страшна пошесть тифу. Вона поширювалась серед загалу нашого вояцтва через брак ліків та забирала тисячі жертв. У районі Вінниця-Жмеринка лежало кільканадцять тисяч хворих на тиф бойовиків УГА. Тяжка зима і голод утруднювали боротьбу з тим лихом. Бригада УСС, незважаючи на жертвенну працю її лікаря пор. д-ра В.Свідерського, віддала також багато дорогих жертв цьому страшному ворогові.

Пролунали тоді останні звуки славної стрілецької пісні… Історична трагедія УГАрмії, що зломила нінащо її бойову силу через смерть десяток тисяч вояків, вилилася в повній жалю і суму мелодії – пісні:

В тій трагічній ситуації Начальна Команда УГА рішилася на розпучливий крок і заключила 6 листопада військовий договір про перемир'я з Командою Добровольчої Армії. Хоч цей договір урятував в деякій мірі тисячі стрільців УГАрмії перед неминучою смертю, то з другого боку, він викликав погані політичні наслідки у внутрішніх українських відносинах та спричинив глибокий розкол і недовір'я між галичанами і наддніпрянцями. УССтрільці болюче відчували та переживали цю національну драму та ясно і одверто висловлювали свій жаль з приводу шкоди для ідеї соборности та всеукраїнської єдности в той історичний момент. Вони не дали себе полонити ніяким настроям ні підшептам, спрямованим проти ідеї української державности і соборности, з якого боку вони не походили б.