Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Такими заборолами, коло яких ведено бої, і які обсадиди й боронили УСС, були: Цитаделя, Оссолінеум, касарні Фердинанда, будинок сойму, касарні поліції при вул. Казимирівській, стація Підзамче, міська різниця, касарні при вул. Яблонівській і низка інших будинків. Особливо криваві бої велися за соймовий будинок і Цитаделю. Легіон УСС був головною військовою частиною, на якій спиралась вся бойова акція у Львові. Ні разу не вдалось ворогові переломити українського фронту на відтинках, які займали УСС.

Коли 21 листопада команда українських військ була змушена під натиском значно переважаючих сил ворога рішитись на евакуацію Львова, тоді цей наказ відвороту стрінувся з рішучим протестом старшин УСС. Вони вважали, що наказ відступу зі Львова є передчасний, бо загрозливу ситуацію можна ще зліквідувати.

Коли ж, не зважаючи на це, дано наказ нашим військам відійти до Курович для реорганізації, тоді УСС всупереч наказові стрималися під Львовом, де почали негайно самочинно організувати облогу Львова. За ініціятивою і переважно силами УСС твориться бойова група «Схід» та з південної сторони група «Старе Село», які відбивають наступи польських відділів зі Львова. Скріплені присланими з краю частинами, УСС переходять до наступу, значно зближаються до Львова та зменшують перстень довкола міста.

З моментом плянової облоги почалась дійсна організація Української Галицької Армії. Її основною, найкраще зорганізованою та вишколеною частиною, були УСС. Тому від самого початку існування УГА стає Легіон УСС її бойовою основою, а в майбутніх боях показався одним з її найкращих відділів. Довша, систематична національно-виховна і військово-вишкільна праця не пішла намарно. Українські Січові Стрільці стають зразковими кадрами та прикладом вояцької постави для інших частин УГА.

Ці вояцькі і бойові прикмети УСС виступили тепер тим виразніше, бо у власній державі відійшла на задній плян політична роля УСС. УСС стали частиною єдиної націонадьної армії, стали вояками української держави, нарівні з іншими стягами. Політична роля УССтрілецтва скінчилася. Та все таки, в тяжких моментах нашої визвольної боротьби, довелося ще УССтрілецтву забирати слово.

В складі УГА формація УСС прийняла нову назву: «Бригада УСС», яка обнимала один полк піхоти з трьома куренями, один полк артилерії з чотирма батеріями польових гармат та одною батерією 10 цм. гавбиць. Крім цього мала бригада скорострільні частини, технічну і кінну сотні. В запіллі були Кіш і Вишкіл. Командантом бригади УСС був сот. О.Букшований, командантом полку піхоти сот. 3.Носковський, а командантом полку артилерії от. д-р Я.Воєвідка. Командантами куренів були: 1-го пор. О.Іванович, 2-го сот. Б.Білинкевич, З-го пор. С.Іваницький.

В двох перших офензивах на Львів 27 грудня і 11 січня брали УСС рішальну участь і здобули підльвівські місцевості Пасіки Зубрицькі, Лапаївку, Скнилів, Сокільники та дійшли до Личакова й Кульпаркова. Головної цілі цих наступів не осягнено, Львова не здобуто. Українські сили були заслабі, щоб фронтовим наступом сфорсувати сильно укріплені комплекси мешкальних і промислових будинків на периферіях великого міста.

Після досвіду двох невдалих наступів Начальна Команда УГА, перевівши реорганізацію і перегрупування військ, підготовила третю офензиву на Львів, на основі зовсім нового пляну, який передбачував в першому свойому етапі відрізання Львова від заходу, через зайняття залізничої лінії між Львовом і Перемишлем. Головне бойове завдання в цьому пляні припало Бригаді УСС, яка в тій цілі відійшла на відтинок групи «Рудки».

Та третя, т. зв. «Вовчухівська» офензива, почалася 16-го лютого сильним артилерійським вогнем, після чого бригада УСС зайняла в бою важні для дальших операцій села Вовчухи і Долиняни, положені при залізничій лінії Львів-Перемишль. Переїзд по тім шляху став майже неможливий. Протинаступ поляків відбито. В тім критичнім для поляків моменті антантська місія Мирової Конференції під проводом ген. Бертельмі вимусила на українцях перемиря, яке поляки використали для скріплення свойого захитаного фронту. Після перемир'я, яке в дійсності було уплянованою французами допомогою полякам в їх скрутнім воєннім положенні, на воєнній нараді, що відбулася 6 березня в Рудках в приявності начального команданта УГА ген. М.Омеляновича-Павленка, вирішено продовжати офензиву, а бригаді УСС, як окремій бойовій групі, приділено важливе завдання в офензивних операціях.