Franz Kafka - Листи до Феліції (1912)

Ласкава пані!

Як так? Невже і Ви теж втомилися? Мені майже моторошно уявляти, як Ви, втомлена, сама досі сидите ввечері на роботі. Як, до речі, Ви туди вбираєтесь? І в чому полягають основні Ваші обов’язки? Ви більше пишете або диктуєте? У Вас, мабуть, досить висока посада [23] Феліція Бауер була друкаркою у фірмі «Carl Lindström A.G.» (Берлін). З 1912 року вона обіймала керівну посаду в диктографному відділі компанії. , коли Ви зі стількома людьми розмовляєте, бо ж дрібний службовець здебільшого сидить за столом мовчки. Про те, що контора Ваша при фабриці, я вже і так здогадався, але сама фабрика хоч що виробляє? Самі диктографи? Та хіба їх хтось купує? Я щасливий буваю (коли як виняток не друкую сам на машинці) диктувати живій людині (це основна моя робота), яка час від часу, варто мені задуматися, покунює або, навпаки, закурює люльку, даруючи мені можливість тим часом спокійно дивитись у вікно. Або як та, що її сьогодні, коли я вичитував їй за повільну роботу, у відповідь, намагаючись мене задобрити, нагадала мені про отриманий мною лист. Хіба знайдеться диктограф, який усе це вміє? Пам’ятається мені, якийсь час тому нам демонстрували так званий диктофон (я тоді ще був вільний від упереджень, які відчуваю нині до виробів Ваших конкурентів), але працювати з ним страшенно довго, незручно й непрактично. Коротше, подумки я не можу сяк-так виразно відтворити хід справ на Вашій фірмі, але хотів би сподіватися, що там усе організовано так само ажурно й невимушено, як я це собі уявляю, і що Вам, відповідно, в таких умовах живеться весело й безтурботно. До речі, я і празьку філію Вашої фірми не можу відшукати, яка, коли я правильно запам’ятав Ваше зауваження, має міститися чи то на Фердінандштрассе [24] З 1919 р. – Народні Тшида (Народний проспект). , чи то на Обстґассе. А я вже не раз її шукав, бо, глянувши на табличку з назвою Вашої фірми, допевне, мав відчути якийсь знак або подих від Вас.

Опис моєї канцелярської роботи не надто мене тішить. Вона не варта того, щоб Ви про неї дізнавалися, не варта й того, щоб я Вам про неї розповідав, бо не залишає мені ні часу, ні спокою писати Вам, доводячи мене, як ось зараз, до тупого і розсіяного заціпеніння, за що я, на відплату зі свого боку, думками про Вас її так скаламучую, що просто дуже любо дивитися.

Зоставайтесь здорові! Завтра, сподіваюся, випаде спокійна неділя, і я напишу Вам цілу купу всього. І Ви не працюватимете до кривавого поту! Не засмучуйте мене цим! – І все це я пишу того дня, коли Ви отримаєте або вже отримали мого плаксивого листа. До чого ж ми, люди, слабкі!

Дорога мадемуазель Феліціє!

Отже, мій небіж [25] Фелікс, син сестри Кафки, Еллі. за стінкою рюмсає, моя мати безперервно намагається його вгамувати, ласкаво називаючи по-чеськи то «ти мій розумничку», то «ти мій малюче», тим часом уже шоста вечора, ні, вже пів на сьому, як запевняє годинник, я по обіді засидівся у Макса, який прочитав мені два розділи зі своєї нової повісті «На курсах крою та шиття» [26] Повість «На курсах крою і шиття» (« Aus einer Nähschule ») вийшла у збірці «Max Brod: Weiberwirtschaft. Drei Erzählungen» (Berlin, 1913). , як на мене, надзвичайно вдалої і повної чудових дівочих почуттів, а проте вона подекуди вже геть вилетіла мені з голови, таке велике було моє нетерпіння мерщій сісти за цей лист, до якого мене, якщо підрахувати точно, тягне вже з другої години ночі, тобто з тієї секунди, коли я скінчив з іншим своїм писанням. А виявляється, що вже пізно, тиранічний мій розпорядок взагалі-то наказує мені цієї ж миті лягти і годинку поспати, тим більше що у помешканні наразі спливають останні хвилини відносної тиші, яка знову запанує тільки вночі, на додачу до всього переді мною коректура [27] Мова про збірку «Споглядання» ( «Betrachtung »). , яка ось уже кілька днів, нечитана, валяється на столі і яку завтра відсилати, а це значить ще кілька годин вечірнього та нічного часу, просто так відірваних від роботи; з усіх цих, здебільшого безглуздих причин ґрунтовного, систематичного листа, який я хотів написати і який пасував би неділі, сьогодні не вийде. З тих-таки причин, включаючи останню, я досадую й нудьгую, і крихітне, ще геть маленьке кошеня жалібним нявканням з кухні найкраще вторує тузі мого серця. На додачу до всього, як я і очікував, лист від Вас не прийшов, адже Ваші листи приходять зазвичай тільки з другою поштою, а її у неділю не розносять, отож у кращому разі я отримаю його лише завтра на ранок, по довгій ночі. – Чи здатен хто-небудь у таких умовах заборонити мені як по слабку компенсацію звернутися до Вас так, як я наважився це зробити в перших рядках? І чи не підходить це звернення, зокрема і взагалі, якнайкраще, щоб, одного разу його вживши, від нього більше не відвикати?