Оксана Лущевська - Друзі за листуванням

Жінка розпочала молитву, усі тихо повторювали за нею, а коли вимовили заключне «Амінь», відразу ж кинулися до смачних страв. Хтось накладав собі м’ясця, а хтось — тільки салат підсипав на тарілку.

— У кожного свої смаки! — зауважила Лолі. — А ти що любиш?

— Хліб з маслом!

— З маслом? Ну тут вершкове масло тільки до картоплі подають. Однак є ще арахісове. Спробуєш?

Ксеня вслід за Лолі підійшла до великої таці з нарізаним хлібом. Поруч прилаштувалися ще дві тарілки: одна з виноградним джемом, а інша — з арахісовим маслом. Лолі вхопила шматочок хліба й густо намастила його, спочатку маслом, а далі варенням.

— На, скуштуй!

Ксеня відкусила шматочок.

— Солодко? Солоно?

— Нам усім страшенно подобається! — лаштуючи й собі шматок хліба до рота, видала Лолі, — це райська насолода!

Вони повернулися до столу, де залишився тільки порожній посуд.

— Час подякувати за смачний обід, — знову підвелася директор табору, — заспіваємо пісню!

Дівчатка знову вискочили на лавки і затупотіли, наспівуючи:

— Це смішна пісня! — крикнула Лолі в саме вухо. — У таборах її з року в рік наспівують! Хочеш, слова тобі дам? У мене є в пісеннику!

— Хочу! — махнула головою Ксеня.

Діти востаннє плеснули гучно в долоні та почали прибирати зі столу.

— Ми чергуємо за днями, — серйозно повідомила повненька дівчинка в спортивному костюмі. — А ті, що не чергують, йдуть до кабіни-палуби, тобто нашого будиночка, відпочивати!

Ксеня уважно слухала, але Лолі вже тягнула її на вихід.

— Що ти слухаєш? Вона, мов той опеньок, нічого до ладу не скаже.

— А мені вона видалася ввічливою.

— Ага, ще й занудою! Не дай Боже тобі з нею на чергування потрапити — до останньої крихти местимеш підлогу…

По вечері увесь загін зібрався в будинку-каюті. До них приєдналися вожаті. На щастя, Дарина була закріплена саме за загоном «Білокрилі», а тому Ксеня почувалася набагато впевненіше, маючи не тільки знайому, але й перекладачку при потребі.

Дарина нагадала, що загін «Білокрилі» налічує шестеро дівчат і двоє вожатих. Окрім Лолі з Ірландії та Ксені з України, у їхньому загоні були дівчатка з Австралії, Південної Африки, Мексики та Греції. Всього ж у таборі десять загонів. Дарина радила потоваришувати з усіма — така чудова нагода глибше довідатись про різні культури!

— Завтра вечірка! — втомившись слухати старших, прошепотіла Лолі. — Приїдуть хлопці з табору «Чайка»! Вони, щоправда, не дуже люблять танцювати! Але буває, що й танцюють… Різні є…

— Ну-ну, — кивнула заради уваги Ксеня.

— Я тебе познайомлю з кимось, — вела далі своєї Лолі, — але ти маєш причепуритися.

— Ага…

Дарина тим часом закінчила говорити про події, що чекали на загін попереду, і закрила блокнот. Ксеня, дякуючи Лолі, прослухала добрячу частину й тепер хвилювалася.

— Не хвилюйся! Я тобі все розкажу! Тут з року в рік те саме! Йди-но, сюди! — дівчинка тягла Ксеню до шкатулки. — Я тобі намисто африканське покажу. Мені його Йорі подарувала… — вона показала на темношкіру приємну дівчинку. — Як думаєш, підійде воно до моєї сукні?!

І Лолі заходилася демонструвати різні прикраси, готуючись до жаданого вечора.

Зазвичай, коли планувалася танцювальна вечірка, діти вечеряли не в їдальні. Натомість їм розвозили до кают піцу з подвійною порцією сиру. Чергові їхали на невеликій легковій машині з відкритим верхом, зупинялися біля кожного будиночка та передавали по декілька гарячих коробок зі смакотою й кілька пляшок з напоями. Дівчатка сиділи надворі, при вході до каюти, жували піцу та обговорювали, звісно ж, хто у що планує одягнутись — адже кожна намагалася виглядати модно і святково!

— Що, красуні? — жартувала вожата Софі. — Позмагаєтесь на дискотеці?! Ви ж пам’ятаєте: хто найкраще танцюватиме, той отримає наклейку?!

А чим більше наклейок зберете протягом табірної зміни, тим кращий подарунок потім отримаєте в магазині!