Люсі Мод Монтгомері - Енн з Лопотливих Тополь

Їй було неймовірно прикро. Енн зробила все, що було в її силах, і вона знала: був би в неї хоч шанс, їй би вдалося покарати Джен.

«Я в цьому не винна, – пригнічено думала вона. – Хто б встояв перед такою бандою й такою тактикою?»

Та хіба вона може повернутися до Зелених Дахів з поразкою! Витерпіти обурення пані Лінд і тріумф Паїв! Навіть дружня підтримка завдала б їй болю! А якщо про її поразку в Саммерсайді піде поголос десь-інде, їй ніколи не вдасться влаштуватися в іншу школу.

Та вони хоча б раніше не взяли над нею гору в історії з виставою. Енн доволі єхидно розсміялася, а в очах заблищав бешкетний захват на згадку про ту пригоду.

Вона, було, організувала театральний гурток для школярів старших класів, щоб керувати постановкою наспіх скомпонованої невеличкої вистави, щоб зібрати трохи коштів на один зі своїх омріяних проєктів…

Вона планувала придбати в класні кімнати кілька добротних гравюр. Енн пересилила себе й попросила допомоги в Кетрін Брук, бо ту, схоже, ніколи не залучали до жодних подій. Згодом Енн не раз про це пошкодувала, бо Кетрін поводилася грубо й в’їдливо – ще дужче, ніж зазвичай. Рідко коли на репетиції вона втримувалася від своїх шпильок, а ще від постійних вправ у неї перестали здійматися брови. І щонайгірше, саме Кетрін наполягала на тому, щоб Джен Пригл дісталася роль Марії Стюарт.

– Тільки вона одна на всю школу може зіграти королеву Шотландії, – нетерпляче пояснила Кетрін. – У неї одної відповідний темперамент.

Щодо цього Енн не була така певна. Їй здавалося, що куди краще від Джен Прингл Марію Стюарт зіграє Софі Синклер, висока дівчина, зі світло-карими очима й густим каштановим волоссям. Проте Софі не те що не входила до драматичного гуртка, а взагалі ніколи не грала у виставі.

– Нам тут не потрібні зелені новачки. Не хочу, щоб моє прізвище асоціювали з чимось, приреченим на поразку, – заперечила тоді Кетрін, а Енн знехотя погодилася.

Джен чудово грала – Енн не могла цього заперечити. Вона мала вроджений акторський хист, і, вочевидь, усю свою душу вкладала в роль. Репетиції відбувалися чотири рази в тиждень, і збоку виглядало, начебто все йшло як по маслу. Схоже, п’єса настільки захопила Джен, що та облишила свої вибрики, принаймні під час репетицій. Енн довірила Кетрін, щоб та з нею репетирувала, а сама трималася осторонь. Раз чи двічі вона зі здивуванням помітила на обличчі Джен вираз якогось лукавого тріумфу. Енн не вдавалося розгадати, що він мав би значити.

Одного пообіддя, коли репетиції вже відбувалися деякий час, Енн у кутку гардеробу для дівчат застала Софі Синклер, всю в сльозах. Спершу та уперто кліпала своїми світло-карими очима й протестувала, що все гаразд… а тоді зірвалася на плач.

– Я так, так сильно хотіла грати у виставі… бути Мері Стюарт, – хлипала Софі. – Мені ніколи не дозволяли… батько не дав би мені вступити в театральний гурток, бо треба платити, а ми рахуємо кожен цент. А ще який там у мене досвід? Мені завжди так подобалася Марія Стюарт… я вся просто дрижу, коли чую її ім’я. Я не вірю… У житті не повірю, що вона причетна до вбивства лорда Дарнлі [7] Лорд Дарнлі – принц-консорт королеви Шотландії Марії Стюарт. Він на чолі зі змовниками вбив її секретаря, Девіда Річчо, що згодом використали як привід усунути самого Дарнлі й звинуватити в цьому королеву ( прим. пер. ). . Було б так чудово, якби хоч ненадовго можна було вдати, що я – Марія Стюарт!

Опісля Енн подумала, що саме її ангел-хранитель штовхнув її відповісти.

– Я випишу слова, Софі, і ми з тобою розучимо роль. Для тебе це буде непогана практика. І оскільки ми хочемо виступити з нею ще десь-інде, якщо все вдасться в Саммерсайді, ми б запросто могли мати дублерку – а раптом Джен не завжди зможе виконувати свою роль. Проте ми будемо тримати язик за зубами.

Наступного дня Софі прийшла, уже вивчивши роль. Щодня після уроків вони з Енн ішли в Лопотливі Тополі й влаштовували репетиції у вежі. Разом їм було геть не нудно удвох – Софі випромінювала лагідну життєрадісність. Прем’єра мала відбутися в останню п’ятницю листопада в муніципальній залі, по цілому містечку розклеїли афіші, а всі до одного місця розпродали. Енн з Кетрін два вечори поспіль прикрашали залу, найняли оркестр, і зі самого Шарлоттауна мала прибути знаменита співачка, щоб виступати між актами. Генеральна репетиція вдалася на славу. Джен справді була на висоті, і цілий акторський склад нічим їй не поступався. У п’ятницю вранці Джен не з’явилася на уроках, а по обіді мати повідомила, що Джен злягла з хворим горлом… вони переживають, щоб це не виявилася ангіна. Їм страшенно прикро, проте не може й бути й мови, що Джен візьме участь у виставі, запланованій у той вечір.