Мері Блер - Брайтлі і темна печера

— Так. Це вам мій подарунок. Вони існуватимуть доти, доки ви пам’ятатимете про феріґардів. А хто пам’ятає, — додав кіт, — які властивості мають чарівні ковдри?

Численні маленькі феріґарди піднесли лапки, готові відповісти на запитання. Кіт кивнув маленькому кролику, що ширяв побіля Софі.

Малюк захоплено заповзявся розповідати:

— Чарівні ковдри дарують не просте тепло. Вони зігрівають світлом любові. А ще вони повертають сили й радість.

Софі й Тім перезирнулися. То була велика втіха для дітей отримати такі цінні подарунки.

— А тепер маленьким феріґардам час спати, — лагідно завуркотів кіт.

Малюки розлетілися врізнобіч. А кіт поманив дітей за собою. Софі й Тім полетіли за Вчителем до пухнастих хмаринок, із яких складалися стіни кулі.

— У цих маленьких хмаринках живуть феріґарди, — пояснив кіт. — Залізайте всередину й відпочивайте.

У хмаринці відчинився круглий отвір, і діти влетіли туди. Усередині кулька була порожня.

— Настав час прощатися, — почули вони раптом голос Брайтлі.

Софі й Тім побачили феріґарда й кинулися його обіймати. Потім діти повлягалися на пухку підлогу й заплющили очі.

Прокинулися наші друзі вже вдома у своїх ліжках. Поряд із ними лежали чарівні ковдри.

Багато років по тому вони все ще зігрівали дітей світлом своєї любові.