А. Аудгільд Сульберг - Хто проти суперкрутих

Отоді і я відчула запах.

Від мене страшенно смерділо!

Причина смороду лежала в духовці. Марі й Надіф вийняли її зсередини, затиснувши ніс великим і вказівним пальцями.

Якусь мить я безпорадно дивилася на те, потім знову торкнулася чола. Першого разу не помітила відсутності волосся. Тепер зрозуміла, чому. У моїй долоні лежала почорніла гривка.

— О, та тобі пасує! — зайшлися глумливим сміхом Тея, Роня і Ширін.

— Бракує лише кривавих рубців, образ зомбі готовий! — вигукнула Тея.

— Так, це вже стало останньою краплею! — гримнув Бендік. — Я пишу повідомлення твоїм батькам! Якщо хочеш іще побавитися у «витрішки», випробуй свої здібності на директорові!

Він підійшов до мене.

— Не засмучуйся, Анне Беа! Насправді тобі дуже пощастило. Уяви, що все могло бути значно гірше. Ти могла обпекти личко. Або спалити все волосся. Гривка швидко відросте!

Я розуміла, що Бендік намагається мене розрадити, але його зусилля були марними. До мого виходу на сцену й виступу перед учнями, учителями й батьками п’ятих-сьомих класів залишалося всього лиш чотири години. Гривка за чотири години не відросте!

— Можеш забрати додому цілий пиріг, — втішала мене Марі. — Ти, по суті, сама нарізала всі яблука…

Мені відняло мову.

Я була не просто потворою.

Я була потворою без гривки!

— Усі решта теж не проти, — сказала Марі. — Правда ж, Надіфе?

— Звісно! — погодився той.

— А ти, Нільсе? — повернулася до нього Марі. — Хай би Анне Беа поласувала яблучним пирогом увечері вдома?

— Аннебі… Анне Беа нічим не ласуватиме увечері, — відповів Нільс.

Я підвела голову.

— Вона співатиме на Конкурсі талантів, — широко всміхнувся він. — Можете починати її вітати! Це буде бомбезний виступ!

Я чула, як вражено зойкнула Тея, і ледь крізь землю не запалася.

— Анне Беееааа!

Я міцно вмерзла в підлогу.

— Підійди сюди, будь лааааска!

Я озирнулася за Нільсом, але згадала, що він пішов до спортзали разом із мамою, татом, Крістоффером та тіткою Муною. Юганна й Бріттані теж вже були там. Я затрималася, бо хотіла востаннє перевірити свій вигляд.

Першою була думка заховатися у дівчачій роздягальні. Психічна атака зараз ніяк не на часі. Але я знала: Тея вже мене помітила. Інакше не репетувала б на все горло. До початку конкурсу залишалося п’ятнадцять хвилин.

Я рішуче відкашлялася.

Виходу не було.

— Ооооось ти де! — солодким голосом проспівала Тея, коли я вийшла з роздягальні.

Вона стояла перед дверима спортзали, уперши руки в боки й схиливши набік голову. Обабіч неї і трохи позаду в такій самій позі стояли Роня та Ширін. Бракувало хіба Ріанни з мікрофоном.

Тея зміряла мене поглядом.

— Креативне рішення, — фиркнула вона. — Ще скейт би тобі в руки, і справжній хлопчисько!

Я торкнулася голови.

Усе ще не почувалася комфортно з нашим вибором.

Коли я очуняла, після того як зомліла на уроці домоведення, чоло й потилиця так боліли, що Бендік мусив намочити рушник у крижаній воді й обтерти ним мою голову. Це допомогло від болю, але на зовнішній вигляд не вплинуло. Як на мене…

Однак Марі й Ільва-Мерете були іншої думки.

— Достатньо вдягнути ввечері якусь прикольну шапочку, — порадила Марі. — Матимеш дуже крутий вигляд на сцені! Як справжній бомбовий скейтер!

— Ніхто й не помітить, що гривки немає, — кивнула Ільва-Мерете. — Журі точно не зверне увагу!

Варіантів для вибору я однаково не мала. Або шапочка, або обсмалене волосся. І хоч я ніколи не ношу в приміщенні шапок, можете мені повірити — другий варіант був би ще дуркуватіший.

Я натягнула чорну шапку нижче на чоло й ступила крок у бік спортзали. Тея — за мною.

— Я ще з тобою не закінчила! — крикнула вона мені в спину. — Я чула, як Сюнне казала, що ви гратимете щось в англійському стилі?

Я, примружившись, глянула в залу.

Сюнне стояла за дверима й про щось розмовляла з бібліотекарем Яном Еріком. Я відчула легке розчарування. Не думала, що вона з тих, хто розпатякує чужі таємниці. Принаймні не такій знаменитій пліткарці, як Тея.

— Алльо! — не вгавала Тея. — Англійський стиль?

Я не встигла й рота розтулити, як Роня та Ширін бухнули реготом.

— Першої миті мені здалося, ніби ти хочеш випендритися! — сміялася Тея. — Я не знала, що й подумати! Так, ніби той, хто співає в англійському стилі, має хоч якийсь БІСОВИЙ шанс на успіх!

Мені зсудомило живіт.

Саме я запропонувала пісню, яку трохи переробила в такому стилі. Він додає мені потуги, коли почуваюся пригніченою і будь-що хочу повернути собі радість. Нільсові й тітці Муні сподобалося, Юганні й Бріттані — начеб теж. Чула, як вони іноді мугикали мою пісеньку собі під ніс.