А. Аудгільд Сульберг - Хто проти суперкрутих

Сюсанна вчиться у десятому класі і є найпопулярнішою дівчиною у середній школі. Вона побожна, ніколи не лається і не глузує з інших… у вічі, зате поза спинами — запросто! Або ж витріщається таким… промовистим поглядом. Найвродливіша, з найрозкішнішим кінським хвостом, Сюсанна співчутливо всміхається, проходячи повз мене. Бідолашна Альбіноска, промовляють її крижані очі. Це ж треба народитися такою потворою…

— Але! — вигукнула Тея. — Я не сумніваюся, ПеКа умить забуде про Сюсанну, коли побачить нас сьогодні ввечері на сцені!

Я скосувала погляд на Нільса.

Його ніздрі затремтіли у відповідь.

Невже?..

Керівництво школи завжди просить суддів Конкурсу талантів зберігати в таємниці свою участь у журі, щоб ніхто не спробував підкупити їх заздалегідь. Та завжди знаходився хтось, хто не зумів утримати рот на замку. Коли Роню позаминулого року обрали в журі від учнів, вона хизувалася й напрошувалася на компліменти кожнісінької перерви ще за тиждень до конкурсу. Була підозра підкупу й торік, коли Турфінн-Чічка опинився на почесному четвертому місці. Але ні він, ні члени журі не змінили свого рішення, хоча Тея й подавала апеляцію.

Марі чудово зрозуміла, про що ми з Нільсом подумали.

— Еге ж, ПеКа буде сьогодні в журі від учителів, — кивнула вона. — Новина просочилася ще вранці.

Ну, усе як завжди!

З ПеКа в журі Тея точно матиме найвищий бал принаймні від одного судді.

— Зате від батьків у журі сидітиме моя мама, — повідомив Надіф.

Він усміхався нам ротом, напханим скибками яблука.

Батьки Надіфа трохи схожі на батьків Юганни. Обоє мають дуже добру роботу, і їх нічого не цікавить, окрім такої ж доброї роботи для своїх дітей у майбутньому. Саме тому Надіф ніколи не прогулює уроки й не глузує з мене. Йому забороняють приходити додому з поганими оцінками, тож на перервах він зубрить і читає, замість слухати теревені Теї.

Я теж взяла кілька скибочок й усміхнулася йому. Сильно сумніваюся, що мама Надіфа поставить високий бал за танці з вихилянням стегнами. Не кажучи вже про пісню з репертуару Ріанни, якою продере всі вуха безголоса кривляка.

Раптом перспектива вечора стала значно світлішою.

— А що з двома іншими членами журі від учнів? — поцікавився Нільс. — Хтось знає, хто вони?

— Кажуть, один з них — Турфінн, — озвалася Марі. — Бачили, як він у суботу купував костюм в супермаркеті. Він завжди виступає в народному строї, костюм може свідчити лише про одне…

Я нашорошила вуха, чи Тея, Роня і Ширін не збовкнуть імені ще одного учнівського судді, але вони, на диво, мовчали, ніби води в рот понабирали. Обернувшись, я збагнула чому. Бендік нависав над їхнім столом: окуляри — на кінчику носа, руки — схрещені на грудях.

— Гайда за мною!

Марі підняла яблучний пиріг і понесла його до духовки позаду нашого столу. Надіф, Нільс та я поставали біля неї рядочком.

— Анне Беа?

Я ступила крок.

Відчиняти й перевіряти готовність духовки — мій обов’язок, потім Марі ставить туди страву. Бо Нільс не дружить із вогнем та високою температурою, а Надіф може випустити з рук форму. Він вправніше прикрашає та відмірює складники, ніж ставить чи виймає страву з духовки. Ось на минулому занятті впустив пиріг на підлогу.

Я присіла й відчинила дверцята. Гаряч бухнула мені в обличчя, огорнула окуляри, немов вогкою ковдрою. Я запхала досередини руку. Приблизно 180 градусів. Я добре відчуваю температуру на дотик. Це один із моїх небагатьох талантів.

— Готово, — мовила я.

А тоді все й сталося.

Сама я не бачила, але Нільс згодом розповів, що все було схоже на ланцюгову реакцію:

1. Бендік проходив повз наш стіл і перечепився за ногу Надіфа.

2. Надіф відсмикнув ногу й мимоволі штовхнув Нільса.

3. Нільс втратив рівновагу й повалився на Марі.

4. Марі бачила, що насувається, і гарячково обирала: рятувати яблучний пиріг чи себе.

5. Марі вибрала пиріг.

6. Пиріг зсунувся боком на стіл тієї ж миті, коли Нільс гупнув носом у Марі.

7. Марі відлетіла до духовки й впала на мене.

8. Я гепнулася на коліна, а Марі заїхала мені ліктем по шиї.

9. Моя голова сіпнулася вперед і опинилася у духовці.

10. Там я і застрягла. Уся моя голова опинилася у розігрітій до 180 градусів печі.

Але не колір мого обличчя змусив усіх у класі витріщатися й морщити носа. Не цього разу.

— Нічого страшного не трапилося! — крикнув Бендік. — Навіть найпрофесійніші кухарі, буває, обпікаються.

Та я бачила його очі, він також спантеличено витріщився на мене, перш ніж затулити долонею носа. Навіть Нільс не витримав, схопився за ніс.