А. Аудгільд Сульберг - Хто проти суперкрутих

Але попри те сталося й багато чого приємного!

Я, Марі, Ільва-Мерете, Надіф, Селіна, Бірк, Франс та Нільс об’єдналися у своєрідний гурт. Ми часто гуляємо разом на перервах. Ми з Нільсом навіть почали обідати в їдальні!

Моя обсмалена гривка теж почала відживати. Вона ще не цілком відросла, але вже пнеться у правильному напрямку. Час від часу я ношу чорну бандану, щоб хоч трохи змінювати свою зовнішність. Чорне на білому, ага!

А Маґнус?

Гаразд, ось слухайте!

Коли ми — я, Нільс, Марі, Ільва-Мерете й Надіф — обідали вчора в їдальні, дещо сталося. До нашого столу підійшов Маґнус. Раптом вигулькнув із булочкою у руці, стояв і дивився на мене.

— Як ведеться «Темній конячці»? — запитав він. — Далі граєте разом?

Я не могла вимовити й слова через напханий канапкою рот.

— Мрммммрмм, — промимрила я, давлячись хлібом. — Мрмммрммбрм…

Навіть із порожнім ротом я не дуже мала б що сказати мудрого. Ми з Нільсом кілька разів влаштували собі репетиції, тільки вдвох, але не заради вправи, а просто задля задоволення.

— М-м-ми трохи запустили репетиції, — нарешті видушила я з себе. — Т-т-так, займаємося час від часу…

І тоді він сказав…

Сказав те, що змусило моє серце загамселити об легені, упасти в живіт і підстрибнути знову до горла, закласти відразу обидва вуха так, що я цілком оглухла.

— О, кльово! — сказав Маґнус. — Напевно, я невдовзі сконтактуюся з тобою.

Він усміхнувся і пішов собі геть.

Я чула, як Марі й Ільва-Мерете голосно охнули десь поруч.

Я потім знову оглухла, уже втретє за якихось пару тижнів.

…………

Я бачила, як Марі й Ільва-Мерете намагаються щось сказати, бо їхні губи ворушилися. Вони вимахували руками просто в мене перед носом. Коли до мене нарешті повернувся слух, дівчата розчервонілися аж до багрянцю на щоках.

— Ми знаємо, що він мав на увазі, Анне Беа! — вигукнула Марі.

— Га?

— Він мав на увазі те, що ти сподівалася, він має на увазі! — сказала Ільва-Мерете.

Я примружено глянула на дівчат.

— Новина вже гуляє школою, — хором сказали обидві. — «Фьокк Йостін» шукає нову вокалістку!

Я відкинулася на спинку стільця, потім зірвалася на ноги й повисла на шиї Нільса. Його канапка злетіла в повітря і впала на підлогу, ковбасою донизу. Пляшка з водою перевернулася, мої окуляри тихенько хруснули.

Але то все дурниці! Усе дурниці!

Я почувалася найщасливішою потворою на світі!

І знаєте, що найчудовіше?

Це відчуття і досі не минулося!

Переклад з англійської Анни Вовченко.